У 2018 році Міністерство освіти і науки України закупило основний пакет методик для тестування дітей з особливими освітніми потребами на базі інклюзивно-ресурсних центрів. На основі результатів тестувань фахівці ІРЦ зможуть робити комплексні висновки для написання індивідуальних програм розвитку в школах. Детально про перелік та призначення методик розповідає керівник відділу адаптації та розробки тестів компанії “ОС Україна” Катерина Шкуропат.

Читайте також першу частину інтерв’ю про методики оцінювання особливих освітніх потреб.

– Які саме методики закупили для України і в чому їхня особливість?

До комплектів, які надійшли в кожен ІРЦ, входять 5 методик. Це методики для визначення інтелектуального рівня розвитку дитини, методика WISC-IV або Шкала Векслера для дітей – IV видання та методика Leiter-3, шкала продуктивності Лейтера – 3 видання. Ці методики спрямовані на визначення рівня інтелекту.

Методика Векслера містить вербальні тести, і її віковий діапазон застосування – від 6 до 16 років. Шкала Лейтера містить невербальні інструкції і завдання і не потребує вербальної комунікації з дитиною взагалі. Спочатку її створювали як методику для дітей з порушеннями слуху та мовлення, але вона знайшла широке застосування для дітей з аутизмом. Завдяки невербального компоненту вона широко застосовується для осіб з абсолютно різними порушеннями. Її віковий діапазон – від 3 до 75+ років, тобто підходить і для дітей, і для дорослих.

Також є дві методики, спрямовані на визначення особливостей розвитку дітей аутистичного спектру – це PEP-3 та CASD.

PEP-3 розроблена в межах “TEACCH” (програма для навчання та роботи з дітьми з РАС та іншими розладами) і вузькоспрямована на дітей з РАС. Зараз є великий запит на оволодіння псидіагностичними інструментами, які можуть підтвердити або спростувати наявність у дитини РАС. Обережно вживаю слово “діагностичний”, тому що психологи не можуть ставити діагнози.

Отже, ми завжди наголошуємо, що за результатами роботи з будь-якою з методик ми не ставимо діагноз та не формулюємо жодних діагностичних рішень. Ми визначаємо поведінкові, когнітивні або емоційні прояви дитини. І ми кажемо про діагностування лише в контексті визначення особливостей. Ми не діагностуємо аутизм за PEP, а визначаємо поведінкові та когнітивні прояви. Саме в цьому перевага.

Сама методика виглядає як гра, схожа на набір іграшок. Але кожна іграшка – стимул, який спеціаліст дає дитині і фіксує її поведінкові реакції за чітким протоколом, на основі якого нараховуються бали. Кожна поведінкова реакція оцінюється певною кількістю балів, і вже виходячи з віку дитини, ці бали переводяться в певні показники.

Інша методика, спрямована на визначення проявів РАС у дітей, – це CASD, скрінінгова методика. Вона складається із запитань до батьків або спеціалістів, які проводять з дитиною найбільше часу. Тобто є кілька варіантів заповнення методики CASD: батьками, опікунами чи корекційними педагогами. Останнє можливо, але є небажаним, тому що запитання в методиці стосуються і деяких побутових аспектів поведінки дитини, прийому їжі, гігієни тощо.

Остання методика – опитувальник CONNERS-3. Вона потрібна для виявлення РДУГ (розладів дефіциту уваги та гіперактивності). Тест складається з трьох форм: для самої дитини, для батьків (опікунів) і вчителів-педагогів. Віковий діапазон для CONNERS-3 – від 6 до 16 років.

Аналіз результатів має відбутись мінімум за трьома формами. Дітям молодшого віку (6-7 років) форма самозвіту не надається. Замість неї додаткову форму мають дати або вчителю, або батькам чи опікунам. Загалом за CONNERS-3 може бути зібрано до 5 джерел інформації. Опитувальник містить трохи більше 100 запитань. Цінність CONNERS-3 в тому, що методика дає розуміння про функціонування дитини в різних контекстах.

– Чим зумовлений вибір саме цього комплекту методик?

П’ять діагностичних інструментів – це неповний перелік того, що має бути в кабінеті психолога. Це стартовий набір. Ці методики обирали переважно через процентне співвідношення порушень, які трапляються в дітей від 1 до 16 років. Це:

РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивність), який має принаймні одна дитина з класу в 30 дітей;

РАС (розлади аутистичного спектру) – одна дитина на 68, це світова статистика;

дислексія, дисграфія, дискалькулія (від 3% до 10%).

Також це світовий стандарт діагностики, і ми весь час на цьому наголошуємо. Я завжди розповідаю історію, коли батьки отримали можливість повезти дитину на діагностику до США. Заключення взяли із центру в Києві, який працював саме за цими методиками.

Висновок переклали англійською, і у США спеціалісти сказали продовжувати в тому ж дусі. Вони не просто підтвердили, а зрозуміли, що з дитиною робили, навіщо і які результати це дало. Це дуже важливо для інтеграції України в європейське суспільство. Це все начебто далекі від діагностики речі, але насправді ні. Ми як фахівці, які підвищують свою кваліфікацію, маємо зважати на іноземні джерела.

В Україні нарешті почали розуміти необхідність доказової бази досліджень, стандартизації інструментів. Не спиратися на авторські методики, які, у принципі, можуть бути хорошим інструментом, а розуміти, що це хороший інструмент, розроблений на досвіді однієї людини, яка за цим інструментом захистила кандидатську.

– Батьки привели дитину до 1 класу, за місяць вчителька звертає увагу на те, що є труднощі. Просить батьків звернутись до ІРЦ за консультацією. Батьки приводять дитину, і психолог тестує за всіма методиками чи насамперед звертає увагу на скарги чи підказки, які може дати вчитель? Як це буде?

Дитину не потрібно мучити всіма п’ятьма методиками, лише проведення WISC та Leiter в один день може зайняти до 5 годин. Фахівець, який володіє всіма методиками, на основі запиту, який формують батьки і вчителі, може висунути гіпотези про причини поведінки або кроків, якими можна цю поведінку скоригувати.

Тобто на основі запитів та власної експертної думки психолог ІРЦ формує список тестувань, які необхідно провести. Завжди має бути комплексна оцінка. Наприклад, якщо дитина непосидько, перше, що спадає на думку, – перевірити, чи ця непосидючість для неї не є всеоохопною, друге – чи не схожа вона на РДУГ. Ми вже автоматично відмічаємо CONNERS-3.

Якщо батьки кажуть, що в дитини через непосидючість і оцінки поповзли донизу, у нас формується друга гіпотеза: можливо, у дитини складнощі з конформацією уваги або якимись когнітивними процесами – і це може бути розлад навчання. Тож будемо проводити WISC.

Або якщо дитині до 7,5 років, і труднощі з навчанням пов’язані з поведінковими проявами, які схожі на РАС – ми проведемо PEP-3. Якщо дитина старша, ми проводимо CASD (від 1 до 16 років). Залежно від запиту, з яким прийшла родина, залежно від уточнювального інтерв’ю з батьками і вчителями, ми будемо проводити відповідні методики”.

За матеріалами сайту Нова українська школа

---

Поради батькам!

1.Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

---

Поради батькам гіперактивної дитини!!!

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ ТА СИНДРОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ

1. У своїх відносинах з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть його в кожному випадку, коли він цього заслужив, підкреслюйте навіть незначні успіхи. Пам’ятайте, що гіперактивні діти ігнорують догани та зауваження, але чутливі до найменшої похвали.

2. Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні грунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.

3. Частіше говоріть «так», уникайте слів « ні» і «не можна ».

4. Доручіть дитині частину домашніх справ, які необхідно виконувати щодня ( ходити за хлібом, годувати собаку і т. д.) і ні в якому разі не виконуйте їх за нього .

5. Заведіть щоденник самоконтролю і відзначайте в ньому разом з дитиною її успіхи вдома і в школі. Зразкові графи: виконання домашніх обов’язків, навчання в школі, виконання домашніх завдань.

6. Введіть бальну або знакову систему винагороди ( можна кожен хороший вчинок відзначати зірочкою, а певну їх кількість винагороджувати іграшкою, солодощами або давно обіцяною поїздкою).

7. Уникайте завищених або, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед ним завдання, що відповідають його здібностям.

8. Визначте для дитини рамки поведінки – що можна і чого не можна. Вседозволеність однозначно не принесе ніякої користі. Незважаючи на наявність певних недоліків, гіперактивні діти повинні справлятися із звичайними для всіх підростаючих дітей проблемами. Ці діти не потребують того, щоб їх усували від вимог, які застосовуються до інших.

9. Не нав’язуйте їй жорстких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівками, а не наказами. Вимагайте виконання правил, що стосуються її безпеки і здоров’я, відносно інших не будьте настільки прискіпливі.

10. Зухвала поведінка вашої дитини – це його спосіб привернути вашу увагу. Проводьте з ним більше часу: грайте, вчіть, як правильно спілкуватися з іншими людьми, як вести себе в громадських місцях, переходити вулицю та іншим соціальним навичкам .

11. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Прийом їжі, ігри, прогулянки, відхід до сну повинні відбуватися в один і той же час. Нагороджуйте дитини за його дотримання .

12. Вдома слід створити для дитини спокійну обстановку. Ідеально було б надати йому окрему кімнату. У ній має бути мінімальна кількість предметів, які можуть відволікати, розсіювати його увагу. Колір шпалер повинен бути не яскравим, заспокійливим, перевага надається блакитному кольору. Дуже добре організувати в його кімнаті спортивний куточок (з поперечиною для підтягування, гантелі для відповідного віку, еспандери, килимок та ін.).

13. Якщо дитині важко вчитися, не вимагайте від нього високих оцінок з усіх предметів. Достатньо мати гарні оцінки по 2-3 основним.

14. Створіть необхідні умови для роботи. У дитини повинен бути свій куточок, під час занять на столі не повинно бути нічого, що відволікало б його увагу. Над столом не повинно бути ніяких плакатів і фотографій.

15. Уникайте по можливості великих скупчень людей. Перебування в магазинах, на ринках і т. п. надає на дитину надмірно збудливу дію .

16. Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю і наростання рухової активності. Не дозволяйте йому подовгу сидіти біля телевізора.

17. Намагайтеся, щоб дитина висипалася . Недолік сну веде до ще більшого погіршення уваги і самоконтролю. До кінця дня дитина може стати некерованою.

18. Розвивайте у нього усвідомлене гальмування, вчіть контролювати себе. Перед тим, як щось зробити, нехай порахує від 10 до 1 .

19. Пам’ятайте ! Ваш спокій – найкращий приклад для дитини.

20. Давайте дитині більше можливості витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі – тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття. Розвивайте гігієнічні навички, включаючи загартовування. Але не перевтомлюйте дитини.

21. Виховуйте у дитини інтерес до якого-небудь заняття. Йому важливо відчувати себе вмілим і компетентним у галузі. Завдання батьків – знайти ті заняття, які б « вдавалися » дитині і підвищували його впевненість у собі. Вони будуть « полігоном » для вироблення стратегії успіху. Добре, якщо у вільний час дитина буде зайнята своїм хобі. Однак не слід перевантажувати дитину заняттями в різних гуртках, особливо в таких, де є значні навантаження на пам’ять і увагу, а також, якщо дитина особливої радості від цих занять не відчуває.

22. Для дітей з СДУГ необхідні заняття фізкультурою. Найкраще для гіперактивних дітей підходять плавання, танці, айкідо, карате. Регулярні заняття сприяють поліпшенню координації рухів, дисциплінують. У дітей з СДУГ виникають труднощі при заняттях командними видами спорту (футбол, баскетбол). Небажані заняття травматичними видами спорту (бокс і т. д.). Перед тим як записати дитину в спортивну секцію, батьки повинні поговорити з тренером, розповісти йому про особливості дитини і пояснити , що їх метою є не формування майбутнього чемпіона, а виховання здорової дитини.

---

Tреба опиратись на можливості дітей з особливими освітніми потребами – Самсонова

На думку очільниці директорату інклюзивної та позашкільної освіти МОН Лариси Самсонової, потрібно спиратись не на проблеми, а на можливості дітей з особливими освітніми потребами.

Про це вона сказала в ефірі Громадського радіо.

“Ми завжди звикли бачити в людині з особливими освітніми потребами її недоліки. А спробуйте побачити сильні сторони людини, на них спертися і побудувати систему освіти таким чином, щоб врахувати всі можливі сильні сторони. Повірте, ми всі будемо цьому вчитися. Це непросто, бо в нас ще довго відгукуватиметься шлейф радянського досвіду”, – наголосила очільниця директорату.

Вона зазначила, що раніше дітям з особливими освітніми потреба ставили медичні діагнози, від яких відштовхувались під час їхнього навчання. Тепер же таким людям не ставитимуть медичного діагнозу.

В інклюзивно-ресурсних центрах будуть спиратися на міжнародні класифікації функціонування. Тобто на потреби і на можливості таких дітей.

Самсонова також переконана, що індивідуальна форма навчання завжди програшна для учнів.

Нагадаємо, інклюзивно-ресурсні центри отримають систему автоматизації роботи за 5 мільйонів гривень.

Міністерка освіти і науки Лілія Гриневич називає інклюзивну освіту одним із пріоритетів реформи.

Джерело: http://nus.org.ua

---

Раннє втручання: назустріч новій парадигмі

Раннє втручання - це комплексна система послуг сім’ї, в якій народилася дитина з неповносправністю чи ризиком розвитку такої. Ця система послуг скерована на раннє виявлення, терапію, профілактику порушень розвитку дитини та   функціонування її в сім’ї.

Раннє втручання призначається для усіх дітей віком від 4 років, які мають ризик порушення у розвитку та їх сімей. Завдання раннього втручання-підвищити можливості батьків розвивати та виховувати свою дитину, впровадити допоміжні стратегії у режим життя сім’ї, допомагати родині та кожному з батьків знаходити й створювати власні ресурси, щоб справлятися з потребами дитини.

Сім’я забезпечує щоденне середовище, в якому дитина з особливими потребами росте та розвивається, тому саме сім’я знає потреби дитини, є первинним одержувачем послуг раннього втручання.

Більш детально за посиланням...

Анкета для батьків

---

Для дітей із труднощами у навчанні

Труднощі у навчанні можуть бути зумовлені різними причинами. З метою подолання труднощів у навчанні надзвичайно важливо, щоб батьки доклали зусилля у перші шість років життя дитини. Адже від цього залежить як соціальна адаптація дитини серед однолітків, так і академічна успішність дитини.

Аби поступово зменшити, а згодом усунути відставання дитини, батькам необхідно звертати увагу на розвиток сприймання та орієнтування у просторі, формування мислення з опорою на унаочнення (малюнки, реальні предмети, макети тощо), а також на словесний матеріал (усні розповіді, казки, вірші, приказки, загадки тощо), формування елементів навчальної діяльності та ін.

 

Вправи з розвитку сприймання та орієнтування у просторі

Аналітичне сприйняття зображень

Зазвичай завдання такого типу передбачають порівняння однакових зображень, які відрізняються певними деталями. Доречно розпочинати їх з 2-3 відмінностей.

Дітям цікаві стилізовані зображення тварин, персонажів їхніх улюблених мультиків, добре знайомих предметів. Спочатку варто порівнювати 2 малюнки, згодом їх кількість може збільшуватись, як і кількість деталей, що відрізняють зображення.

Відмінності можуть полягати у дрібних деталях костюмів, незначних змінах у позі персонажів, кольорах елементів костюмів. Згодом ускладнення можна здійснити завдяки порівнянню сюжетних малюнків, на яких відмінності будуть у кількості персонажів на зображеннях, зображенні іншого часу доби тощо. Батьки можуть роздруковувати зображення на принтері, робити аплікації тощо.

У процесі роботи дитини над завданням, батьки ставлять навідні запитання; навчають обстежувати зображення у певній послідовності, стежать за зосередженням уваги малюка.

Окрім цього, розмаїття малюнків, сюжетів дають привід для розповідей, наприклад, про тварин, їхні звички, харчування, ознаки тощо (рослини, меблі, одяг, побутові речі, транспорт). Це поступово розширює знання дітей про навколишній світ.

Складання зображення з окремих частин

Сюжетний малюнок розрізається на частини, які потім дитина має скласти.

Для початку краще попрактикуватись зі складанням окремого зображення (знайомого дитині за обрисами предмета – літака, машинки; зображення людини, тварини). Для перших завдань доцільно розрізати зображення на 3-4 частини, згодом 5-6. Ці завдання можна проводити у двох варіантах – складання за уявою та складання за зразком (в цьому випадку знадобиться два однакових зображення, аби дитина використовувала його як підказку-зразок).

Для полегшення сприйняття зображення, зразок можна розкреслити на сегменти (однакові з тими, що в розрізаному наборі).

Ускладнити завдання можна, пропонуючи дитині складати одночасно два зображення різної величини (аналіз розрізаних шматочків зображень потребує від дитини аналізу деталей одразу за двома параметрами – формою та величиною).

Складання візерунків з геометричних фігур

Набори геометричних фігур, різні варіанти мозаїки, конструктора LEGO можна придбати або ж зробити вдома з різних матеріалів (картону, фетру, кришечок, пластику тощо).

Так само можна виготовити панель, на якій буде закріплюватись чи утримуватись візерунок. Дитині пропонують зразок з почергово розкладених фігур (спочатку однієї форми, але різних кольорів).

Поступово завдання ускладнюють і додають фігурки різних форм і різних кольорів. Простими варіантами зображень можна вважати лінійні зображення (один рядок з періодично повторюваною комбінацією). Втім, з кожним наступним заняттям варто ускладнювати обриси зображення (багатокутна зірка,

сніжинка, стилізовані квіти тощо).

Гра «Що змінилось?»

В іграх із такою загальною назвою можна використовувати малюнки, об’ємні фігури, дитячі іграшки та побутові предмети. Суть полягає в тому, що певне початкове зображення чи порядок розташованих предметів дитина роздивляється кілька хвилин. Потім відвертається, а батьки в цей час щось змінюють (домальовують квіточку чи песика, забирають чи додають в композицію ще один предмет тощо). Після цього дитина має знайти те, що змінилось.

Це завдання можна ускладнити, якщо предмети, наприклад шкільне приладдя, розташувати в різних площинах (на столі, під столом, покласти окремі предмети один на одний тощо). Так дитина засвоюватиме необхідні прийменники, які позначають просторове розташування (під, над, перед, позаду, праворуч, ліворуч та інші).

Орієнтування у просторі за інструкцією

Цю гру-вправу можна проводити будь-де (в окремій кімнаті чи у дворі), а також не лише з однією дитиною, а навіть з кількома малюками. Суть гри полягає в тому, що якийсь предмет (бажано цікавий для дитини) батьки ховають в певному місці, а потім складають маршрут і за ним дають команди дитині, як дістатися «схованки» (два кроки прямо, три кроки ліворуч....; дійти до дерева, обійти його з правого боку, біля куща, що росте ліворуч...). Це більш ускладнений варіант відомої гра «Спекотно-холодно».

Формування мисленнєвих операцій

Ці завдання, вправи та ігри мають формувати мислення дитини, розширювати та систематизувати їхні знання про навколишній світ, а також розвивати мовлення. Для молодшого шкільного віку такі заняття та ігри можуть проводитися з конкретними предметами (кульками, м’ячиками, кубиками, пірамідками тощо). З цими предметами можна опрацьовувати назви кольорів, форми, розмір тощо. Наприклад: з мішка іграшок дитина має обрати кульки жовтого кольору і покласти перед собою, а кубики синього кольору віддати мамі. Розкласти послідовно: більший – менший кубики; більшу – меншу пірамідки тощо.

Всі дії дитини спочатку мають озвучувати батьки, поступово привчаючи дитину робити це самостійно: жовту кульку я покладу собі, а синій кубик дам мамі тощо. Це розвиватиме у дитини розгорнуте мовлення і розширюватиме словниковий запас.

Для складніших занять батьки мають виготовити або придбати набори різних наочних матеріалів (карток, малюнків) із зображеннями тварин, птахів, овочів, фруктів, машин тощо.

Гра «Знайди пару»

Суть завдання полягає в тому, що з двох наборів карток дитина має вибрати зображення, які утворять пару (це можуть бути, наприклад, зображення тварин та їхніх дитинчат).

Ускладнити попарне групування можна таким чином: розкладають хаотично зображення, а дитина має обрати пару і пояснити чому саме (книжка, зошит; плаття, кофта; тарілка, ложка тощо).

У процесі таких ігор у дитини формується аналітичне мислення, розвивається мовлення, вона вивчає нові знання та засвоює нову інформацію про різні аспекти навколишнього світу. Передбачається, що батьки у процесі таких занять мають ставити дитині навідні запитання, правильно називати об’єкти, що зображені на малюнках, називати узагальнюючі поняття (одяг, меблі, побутові прилади, дикі тварини, свійські птахи, транспорт тощо).

Гра «Четвертий зайвий»

Ця гра – логічне продовження попередньої і спрямована на розвиток у дітей узагальнень. З 4 карток із зображеннями потрібно обрати 3 і назвати їх узагальнюючим словом. Ці три зображення мають спільну ключову ознаку. Зображення можна обирати від найпростіших, де така ознака є явною, до більш складних варіантів. Дітей потрібно запитувати, чому вони обрали саме ці зображення, що в них спільного, чому до них не підходить четвертий малюнок. Ця гра корисна для розвитку зв’язного мовлення. Батьки можуть продемонструвати зразок перебігу своїх міркувань (озвучити), які параметри беруться до уваги, як робиться вибір, тобто покрокову інструкцію як зробити вибір.

Класифікація

Такі вправи дають змогу дитині тренувати увагу і розвивати сприймання, оперуючи чималою кількістю зображень.

Можна почати з простіших завдань, наприклад, знайти зображення диких і свійських тварин. Далі його ускладнити, додавши ще дві групи (свійських і диких птахів, свійських і диких тварин).

Такі завдання дитина може виконувати по-різному: спочатку сформувати дві групи (птахи, тварини), а вже потім розподіляти кожну з них на свійських і диких, або ж одразу розкладати на чотири групи.

Ще складнішим може бути завдання з інструкцією: подивись на малюнки і розклади їх на дві групи за якоюсь ознакою.

Як і під час інших вправ, батьки мають більше розмовляти з дитиною, ініціювати і її розгорнуте мовлення, подавати зразки повних речень і розгорнутих відповідей. Не зайвими будуть і розповіді про об’єкти, які зображені на малюнках, оскільки нова цікава інформація розширює знання дитини про навколишній світ та пробуджує пізнавальну діяльність.

Розвиток мислення на словесному матеріалі

Завдання і вправи цієї групи складніші, розраховані на дітей шкільного віку, які вміють читати, і спрямовані на розвиток словесно-логічного мислення. Їх дорослі мають опрацьовувати разом з дітьми поетапно, оскільки вони виконуються без наочних підказок, і для цього потрібно навчитись оперувати певними узагальнюючими поняттями.

Загальні поняття

Батьки називають кілька простих понять і просять дитину назвати їх спільним словом (наприклад: плаття, сорочка, спідниця – одяг). Слід спочатку навести дитині кілька прикладів.

Другий варіант цієї вправи: батьки називають узагальнююче поняття, а дитина має назвати об’єкти, які належать до нього (посуд – тарілка, чашка, ложка).

Такі вправи можна пропонувати дитині, коли цей матеріал вона вже опрацювала на наочному матеріалі (конкретних предметах чи малюнках).

Варіант гри «Четвертий зайвий» (вилучення одного слова з чотирьох)

Дитині пропонують 4 слова, з яких вона має обрати 3 за якоюсь спільною ознакою. Для початку це можуть бути слова, які мають конкретне зображення.

Згодом це завдання ускладнюється до абстрактних понять, які не можна унаочнити. Наприклад:

Понеділок, неділя, літо, вівторок.

Веселий, сумний, високий, сердитий.

Дитині слід давати покрокову інструкцію: прочитай слова. Знайди зайве. Поясни, чому воно не підходитьдо інших трьох.

Якщо дитині складно виконати завдання, потрібно покроково пройти його з нею. Для закріплення запропонуйте ще один варіант завдання.

Для виконання цих завдань потрібно добирати слова, які дитина знає.

Нові вивчені слова бажано вводити в активний словник дитини, запропонувавши скласти з ними речення.

Виокремлення суттєвих ознак

Дитині пропонують картки з написаними словами та суттєвими і несуттєвими ознаками. Дитині пропонують: прочитай слова. В дужках знайди слова, які найбільше характеризують головне слово. Наприклад: школа (урок, вчитель, учні, підручники, їдальня, форма). Подумай, чи може бути школа без вчителів, без учнів? Без чого не може бути школи? Чому?

Варто опрацювати з дитиною кожен варіант, детально уявити кожну ситуацію.

Важливо, щоб дитина зрозуміла, чому кожне слово є або не є суттєвою ознакою.

Формування навичок навчальної діяльності

Діти часто зазнають труднощів у навчанні, які не дають їм змоги організувати свою діяльність і працювати разом з усім класом. Саме тому необхідно, аби вони опанували окремі елементи навчальної діяльності (усвідомлення поставленого їм завдання; орієнтацію на певні правила; побудову на їх основі плану дій;

здійснення самоконтролю за його виконанням; оцінювання кінцевого результату власної діяльності).

Малювання фігур за зразком

На аркуші в клітинку батьки малюють зразок, який має повторити дитина. Це може бути певна фігура, прапорець, ламана лінія. Дитина має відтворювати певний час задану дорослим послідовність зобра-ження (мають бути дотримані розміри за клітинками, відстань між фігурками, нахил ліній, колір елементів прапорця тощо). Дитині дають завдання: «Намалюй так само і малюй доти, поки я не скажу досить». Таке завдання має тривати від 10 до 15 хв.

Батьки мають пояснити, як потрібно дотримуватись всіх правил, які передбачені зразком (кількість клітинок, відстань, використання різних кольорів тощо), і як користуватися зразком. Після виконання завдання батьки запитують: «Тобі подобається як ти виконав завдання?»

Якщо у дитини є помилки, не варто очевидно вказувати на них, втім детальніше зосередити увагу дитини на неправильних елементах, запропонувавши порівняти зі зразком і озвучити, що не так вийшло. Доцільно повторювати таке завдання систематично, доки дитина зможе зробити завдання правильно.

Малювання сюжетного малюнку за словесною інструкцією

Дитині пропонують намалювати сюжетний малюнок, описуючи словами, що саме має бути зображено.

Батькам варто обирати тематику, яка є цікавою дитині і мотивуватиме її до роботи. Наприклад, лісова галявина, вулиця міста, ілюстрація до улюбленої казки, мультфільму тощо.

Батьки мають послідовно і детально пояснити, що повинно бути зображено: на лісовій галявині ростуть квіти, два кущі, під кущами гриби, за кущем ховається зайчик, праворуч на малюнку мають бути зображені ялинки, ліворуч – берези, серед ялинок – лисичка тощо.

Після того, як дитина закінчить малюнок, потрібно її запитати: Чи все ти зобразила на малюнку? Повтори завдання. Чи так все зображено?

Подібні вправи доцільно практикувати систематично.

---

Для дітей з когнітивними порушеннями

Особливий характер розвитку дітей з когнітивними порушеннями призводить до специфічного психологічного розвитку. Зокрема, у таких дітей спостерігається уповільнений темп пізнання навколишнього світу та самих себе, формування навичок ігрової та навчальної діяльності, особливий характер емоційного перебігу вікових криз, сповільнений темп оволодіння навчальною діяльністю у початковій школі, засвоєння та сприйняття соціальних норм і правил.

Відповідно, батьки мають зосереджувати свої зусилля саме на розвитку дитини в цих сферах. Від результативності занять з дитиною залежить ефективність її адаптації до навчання в дитячому садочку та школі, а також соціалізації в дорослому житті.

Розвиток орієнтації в предметному світі

Батьки мають усвідомити, що тривалий час різноманітні вправи та ігри цієї групи складатимуть основу щоденної взаємодії з їхньою дитиною. Вони мають бути постійними і системними, доки дитина не засвоїть певні назви і поняття, доки ці слова не увійдуть в її активний словник, доки вона свідомо не почне користуватися відповідними предметами. Варіацій таких ігор може бути чимало, їх потрібно змінювати, аби утримувати інтерес дитини.

Батьки мають в ігровій формі називати предмети (з часом запитувати дитину: де м’яч? Дитина має поглядом, вказівним жестом, повтором слова вказувати на нього).

Батьки мають стати «репортерами-коментаторами» для свого малюка і постійно розмовляти з ним, коментуючи свої дії і дії дитини, називаючи всі предмети побуту та інтер’єру, всі об’єкти під час прогулянок, пояснювати дії людей. Згодом доцільно використовувати узагальнюючі слова (транспорт: машини, автобуси, тролейбуси тощо). У процесі побутових занять батьки мають звертати увагу дитини на назви і якості продуктів, характеризувати їх смак і які страви з них можна готувати.

Також можна долучати дитину до прибирання, називаючи при цьому всі предмети, алгоритм дії з ними тощо (вправи див. у попередніх рубриках).

Розвиток навичок ігрової діяльності

Навички ігрової діяльності у таких дітей не формуються мимовільно, їх потрібно цілеспрямовано виробляти, спонукаючи дитину до наслідування, а згодом і усвідомлення сутності дій.

Предметні ігри

Варіанти таких забав може бути безліч з різними предметами, з урахуванням віку дитини. Це і звичайні ігри в пісочниці (набирання піску, формування фігурок, закопування і викопування тощо), і заняття з кубиками, пірамідками та конструкторами, одягання ляльок. А також більш складні: вирізання формочками

печива з тіста, приготування бутерброда тощо. Головне – це зацікавленість дитини і постійний коментар та алгоритмізація дій дорослими.

Сюжетно-рольові ігри

Сюжетно-рольові ігри – непросте заняття для таких дітей, оскільки їм складно: зрозуміти правила гри, норми поведінки і взаємодії у групі учасників, ототожнювати себе з певним персонажем, фантазувати та зображувати певні дії персонажів, тривалий період часу вмотивовано займатись цією діяльністю тощо.

Саме тому батьки мають поступово привчати дитину до подібних ігор, починаючи з найпростіших (зображення різних персонажів з дитячих віршиків), переходячи до традиційних «доньки-матері», а згодом до складних, що моделюють соціальні ситуації («магазин», «школа» тощо).

В процесі таких ігор у дитини розвивається емоційно-вольова сфера: діти вчаться контролювати емоції, повідомляти про них дорослим, розпізнавати їх у інших людей, вчитися чекати, виконувати дії в певний час тощо.

Формування навичок самообслуговування

Формування навичок самообслуговування має відбуватися у повільному темпі, з великою кількістю повторень конкретних дій, тому батькам варто набратись терпіння і наполегливо опрацьовувати їх з дитиною. Починати потрібно з надання дитині допомоги фізично виконати певну дію, спрямовувати її рухи та координувати їх.

 Наприклад, під час навчання користуватися ложкою дорослий кладе свою руку на руку дитини і таким чином організовує правильні рухи. Поступово така фізична допомога має зменшуватись. Всі дії батьки мають коментувати, правильно називаючи предмети і власне дію з ними.

Для успішного засвоєння дитиною навичок самообслуговування батьки мають дотримуватись певної послідовності: дія виконується дитиною спільно з дорослим; дія виконується дитиною під безпосереднім керівництвом дорослого; дія виконується з мінімальною допомогою дорослого; дія виконується за наглядом дорослого; дія виконується дитиною самостійно.

Важливо, щоб у виконанні дитиною окремих дій був певний зміст, щоб її діяльність мала цінність як для самої дитини, так і для її батьків. Вміння одягатися та роздягатися, користуватися туалетом, самостійно їсти, умиватися тощо суттєво впливає на самооцінку дитину, а також стає першим кроком до її незалежності.

Навчання навичок самообслуговування також допомагає розширювати уявлення і знання дітей про оточення, сприяє розвитку мовлення, моторики та координації, умінь виконувати дії за наслідуванням та словесною інструкцією, орієнтуватися на зразок, дотримуватися послідовності дій.

Батькам варто всі заняття організовувати в ігровій формі, використовувати предмети, які є привабливими для дитини (власна чашка дитини з цікавим малюнком, тарілка яскравого кольору тощо).

Розвиток соціальних навичок

Батьки мають збагатити досвід дитини позитивними враженнями від спільної з іншими людьми діяльності, виробити соціальні вміння та навички (адекватні уявлення про оточуючий світ, знання норм і правил поведінки), вміння взаємодіяти з іншими, вести діалог, навчити просити про допомогу і повідомляти

 

про свої потреби та проблеми, товаришувати тощо. Залежно від віку, форма занять та їх зміст може змінюватись. Окрім цього, такі ігри і вправи справлятимуть й інші впливи (розвиватимуть мислення, пам’ять,увагу, мовлення, координацію рухів, готуватимуть дитину до навчальної діяльності).

Чарівний м’ячик

Дорослий і дитина (інші члени родини) сідають на підлозі в коло і кидаючи/перекочуючи м’ячик один одному, називають кольори, які присутні в їхньому одязі (вимовляють по черзі назви тварин, предмети побуту, меблі, імена тощо).

Складаємо картину

Варіант гри: складання в правильному порядку серії малюнків, що ілюструють певну подію.

Що звідки?

Батьки мають підготувати малюнки із зображеннями різних громадських місць (продуктовий магазин, аптека, магазин іграшок, магазин одягу тощо) та набір карток із зображенням різних предметів. Завдання: «доставити товар» у відповідне місце. Батьки і дитина можуть почергово виконувати ролі «працівника

магазину» та «постачальника товару». Батьки можуть створювати ситуації «доставки» не того товару і відповідно будувати діалог на цій основі (чому не підходить? а що потрібно?)

---

Для дітей з порушеннями мовлення 

Дитина, у якої спостерігається порушення мовлення, крім систематичних спеціальних занять з вчителем-логопедом, потребує постійних занять з розвитку органів артикуляційного апарату, мовлення, сприймання і розуміння мовлення оточуючих.

Змалку з дитиною слід постійно розмовляти, не спотворюючи вимову, оскільки діти схильні до наслідування.

До 2-х років дитина має вимовляти до 100 слів. У неї мають з’явитися перші короткі речення, втім можуть виникати і «власні» слова (які позначають ті чи інші предмети: няч – м’яч; бабака – собака тощо).

Батьки мають розширювати тематику спілкування, а не зводити його лише до побутових ситуацій. Слід говорити з дитиною про все, що ви бачите на прогулянці, описувати предмети і явища, які ви спостерігаєте, функції і якості окремих предметів, людей (їх вік, стать, у що одягнені), погоду, природу тощо.

Якщо дитина не вимовляє правильно окремі звуки, в неї все одно формується уявлення про правильну вимову звуків, побудову речень, інтонацію тощо. Порушення звуковимови у 5-річних дітей має стурбувати батьків і спонукати їх звернутися до фахівців.

Вправи та ігри для малюків

Ігри та вправи для найменших малюків мають привертати їхню увагу, викликати позитивні емоції, містити слова, які дитина може запам’ятати.

Серед них добре відомі всім: «Ладусі», «Баран-буц», «Гулі-гулі», «Кую, кую чобіток», «Сорока-ворона», «Печу, печу хлібчик» та багато інших. Систематичні повторення цих ігор стимулюють дитину повторювати окремі слова, імітувати дії, запам’ятовувати їх порядок, розвиває дрібну та загальну моторику.

Гра «Один – багато»

Дитині демонструють один предмет і поряд – кілька таких самих предметів (на малюнках чи реальні об’єкти). На цій основі моделюють різні варіанти гри: батьки чітко називають один предмет і багато: квітка – квіти.

Пропонують показати один предмет, багато предметів; назвати їх.

Об’єкти можна міняти, згодом знову повертатися до попередніх.

Мета такої гри полягає в тому, щоб дитина навчилася називати однину і утворювати множину.

Гра «Все гарненьке і маленьке»

У процесі гри діти навчаються утворювати слова (в цьому випадку – зменшувально-пестливі слова).

Для цього потрібні пари предметів (великих і маленьких), реальні об’єкти або малюнки. Їх розкладають на підлозі.

Дорослий: я великий, і буду вибирати великі предмети, а ти маленький – і вибиратимеш маленькі. Грають по-черзі, вибираючи предмети і називаючи їх.

Батьки мають кілька разів показати, як це робити.

Яблуко – яблучко, квітка – квіточка, ложка – ложечка, шапка – шапочка...

Казки і вірші для читання та інсценізації

Батьки малюків мають зібрати бібліотеку казок і віршів з хорошими ілюстраціями, сюжет яких можна не лише слухати і повторювати, а й виконувати почергово (батько – дитина) або за ролями. Це можуть бути як народні казки, так і авторські твори (Н. Забіла, М. Підгірянка, П. Воронько та інші). Серед них – «Курочка Ряба», «Два півники», «Колобок», «Рукавичка», «Котик» та ін.

В процесі періодичного повторення цих творів у дитини розвивається мовлення, пам’ять, вона навчається координувати рухи, зображуючи певних персонажів. Емоції пробуджують уяву і творче переосмислення художніх творів. А загалом, такі заняття зближують батьків і дітей.

Дихальні вправи

Для покращення дихання і вироблення цілеспрямованого повітряного струменя, необхідного для вимови певних звуків, варто систематично виконувати спеціальні вправи. Їх можна перетворити в цікаві ігри.

Кульки

Можна з дитиною насправді надувати повітряні кульки чи надувні іграшки. Або ж погратися в «дзеркало», сидячи один навпроти одного, надувати щічки і повільно випускати повітря.

Вода в роті

Навчіть дитину тримати воду за однією щокою, а потім переміщати її в другу щічку. Потім цю вправу можна робити без води, просто надуваючи почергово щічки.

Шторм на морі

В мисочку чи склянку наливають воду. Дитині дають коктейльну трубочку. Трохи відкривши рота і витягши злегка плаский язичок, дитина має дмухати повітря в трубочку так, щоб створити «шторм».

Батьки мають стежити, щоб малюк не надував щічки, а видихав легенями.

Щоб дитині було цікаво, в «море» можна випустити маленькі паперові кораблики, зроблені заздалегідь.

Тренування артикуляційного апарату

Вгадай, хто це?

Цю гру маєте створити ви самі. Придумайте разом з дитиною певні вирази обличчя, положення губ, відповідний звук, позу, які відповідатимуть образу якоїсь тваринки (або ж предмета). Наприклад: рот трохи відкритий, губи розтягнуті, вимовляється довгий звук і-і-і-і-і (комар).

Коли ви придумали певну кількість таких образів, пограйте з дитиною. Вона має зображати якогось персонажа, а ви відгадуйте. Кілька разів просіть дитину повторити і «намагайтесь» вгадати.

Бублик-акробат

Для гри-вправи знадобиться маленький бублик (баранка). Навчіть дитину виконувати різноманітні маніпуляції бубликом губами та язиком: тримайте бублик губами, просуньте в отвір язик, розслабте губи, утримуйте бублик лише язиком; візьміть бублик губами і спробуйте його обертати не допомагаючи собі язиком; спробуйте підняти бублик язиком з тарілки тощо.

Малювання язиком

Вправа спрямована на зміцнення м’язів язика, розвиток гнучкості.

На чистій пластиковій дощечці варенням, медом (іншим смаколиком) намалюйте просте зображення (коло, овал, хвилю, зубчасту хвилю тощо). Дитина має максимально витягти вперед язик і повільно злизати смаколик-зображення.

Другий варіант – виконання рухів язиком за командою. Батьки дають вказівку: вгору, вниз, праворуч, ліворуч, оберти тощо. Дитина виконує не поспішаючи. В перерві дитина може набрати в рот води і перекочувати її від однієї щічки до другої.

Графічні вправи

Малюнки за крапками

Вправи цієї групи тренують дрібну моторику кисті руки і сприяють підготовці до письма. Батьки можуть підготувати малюнки, які на пунктиром чи крапками окреслюють обриси знайомих дитині предметів (сонце, квітка, чайник, машина, пташка тощо). Дитина має з’єднувати крапки (пунктири) плавною лінією.

Робіть малюнки різноманітними, щоб дитина мала змогу тренуватися у накресленні різних варіантів ліній (прямих, похилих, ламаних, знизу-вгору, згори-вниз тощо). Доречно, якщо в малюнку будуть присутні окремі геометричні фігури невеликого розміру (кола, овали, трикутники, багатокутники), аби дитина обводила їх не відриваючи руки. Це цікаве заняття, якщо дитина ще й добиратиме відповідні кольори для малюнків, а ви розповідатимете, що це за предмет, його якості та властивості (де росте, як цвіте, чим корисне тощо).

Написання букв

Ці ігри-вправи можуть бути багатоваріантними. Букви можна писати пальцем на вологому піску, висипати їх піском (манкою) на картоні; ліпити з пластиліну (тіста); викладати з квасолин (ґудзиків) тощо. Писати один одному на спині пальцем і відгадувати, яка це буква; обмальовувати шаблони або ж малювати в шаблонах. Ці вправи можна супроводжувати змаганням «Хто більше назве слів на літеру...», яку також можна варіювати (слова, в який ця літера на початку слова, в яких наприкінці слова; слова що позначають живих істот тощо).

Батьки можуть вирізати букви з різних матеріалів (наждачний папір, картон тощо). Із зав’язаними очима дитина може вгадувати літери, попередньо обстеживши її руками.

---

Для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату

Під час занять з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату, батьки мають пам’ятати про правильну організацію рухового режиму під час ігор, занять, відпочинку.

Насамперед потрібно знайти правильну та зручну для дитини позу під час роботи за столом або гри. Такі діти швидко втомлюються, особливо під час активних дій, тому вони мають фізичну потребу у відпочинку.

Наприклад, діти складають із кубиків будівлі. Батьки спостерігають за процесом і бачать, що дитина втомилася і починає відволікатися. У цей момент варто запропонувати дитині підвестися зі стільця (крісла), підійти (під’їхати) до шафи з іграшками і взяти якусь із них. Після цього можна продовжувати попереднє заняття. Або, наприклад, діти розфарбовують малюнки в альбомі. Батьки можуть кілька хвилин поговорити з дитиною про зміст малюнка. Рука дитини в цей час відпочиває.

У таких дітей часто не тільки не сформовані рухові навички, а й відсутні правильні уявлення про рух.

Основними напрямами роботи є: розвиток навичок самообслуговування, практичної діяльності та підготовки руки дитини до письма. Опанування рухових навичок відбувається поетапно, потребує тривалого часу і терпіння, тож доцільно це робити під час цікавих ігор. На першому етапі важливо навчити дитину довільно брати й опускати предмети, перекладати їх із руки в руку, складати у певне місце, вибирати, порівнюючи свої рухові зусилля з характеристиками предмета.

Для розвитку рухових умінь батьки можуть використовувати різні побутові предмети: набори замків, перемикачі, телефони, пульт телевізора. За допомогою імітації можна навчати таких дій як вмикання, вимикання або переключення телевізора, комп’ютера, світла тощо.

Важливо навчити дитину самостійно їсти. Цю роботу слід починати з формування навички підносити свою руку до рота; далі слід навчати користуватися ложкою, самостійно їсти, тримати чашку і пити з неї.

Для початку бажано використовувати чашки і тарілки, що не б’ються. Дуже важливо навчити дитину різних дій під час одягання. Спочатку треба навчати дитину розстібати великі ґудзики, потім дрібні. У такій же послідовності слід навчати її зашнуровувати і розшнуровувати черевики.

Навички самообслуговування закріплюють в іграх з лялькою (роздягають, одягають її), і тільки після цього можна переносити дії на саму дитину. Після таких ігор-вправ у дитини виникає прагнення до самостійної діяльності.

Розвиток загальної моторики

Розвитку рухів руки потрібно приділяти особливу увагу якомога раніше. Ускладнення завдань, збільшення амплітуди дій і тривалості занять відбувається поступово. Формування цілеспрямованих рухів рук можна починати з найпростіших ігор «Ладусі», «Сорока-білобока» тощо, з виконанням відповідних жестів: вказати пальцем на предмет, напрямок, підкликати пальцем до себе, помахати рукою («до побачення»), погладити рукою по голові («гарний», «гарна»), постукати в двері одним пальцем, кількома напівзігнутими пальцями, постукати по столу одним пальцем (привернути увагу до себе), по черзі кількома пальцями («гра на фортепіано», «дощ іде»).

Корисно використовувати імітаційні рухи («півник махає крилами», «у вітряка крутяться лопаті», «лісоруб рубає дрова», «тесля стукає молотком»).

У процесі навчання різних рухів рук і дій з предметами не потрібно поспішати. Доречно, у повільному темпі, пропонувати кожен новий рух, показувати рукою дитини, як його виконувати. Потім слід запропонувати виконати цей рух самостійно (за необхідності, допомагати).

Якщо дитина недостатньо чітко чи правильно виконує завдання, або не може взагалі з ним упоратися, в жодному разі не можна виявляти своє невдоволення. У цьому випадку потрібно повторити цей рух кілька разів. Лише копітка робота батьків, підбадьорення в разі невдач, заохочення за найменший успіх, ненав’язлива допомога допоможуть досягти результату.

При формуванні кожної нової схеми рухової дії необхідно вимагати від дитини чіткості виконання, вільного руху, плавності переходу від однієї дії до іншої і цілеспрямованого збільшення або зменшення амплітуди рухів. Слід навчати дітей виокремлювати елементарні рухи у плечових, ліктьових, променево-зап’ястних суглобах, і по можливості, правильно, вільно виконувати їх.

Дуже складно домогтися скоординованого виконання рухів у різних суглобах, що необхідно у предметній діяльності (особливо під час письма). Малечі можна пропонувати перекладати предмети з одного місця на інше, з руки в руку, прокочувати, підкидати і ловити їх. З дітьми старшого дошкільного віку для відпрацьовування цих рухів необхідно робити вправи зі спортивним інвентарем (м’ячами, гантелями, гімнастичними палками, булавами).

Розвиток дрібної моторики

Щоб перевірити, чи може дитина ізольовано рухати правою рукою (всі інші частини тіла мають перебувати у спокої), її просять підняти руку вгору та опустити, зігнути в ліктьовому суглобі і розігнути, відвести вбік і повернути у вихідне положення, зробити кругові рухи (у плечовому суглобі) в один та в інший боки, повернути долоні вгору і вниз, стиснути пальці в кулак і розігнути, зі стиснутих у кулак пальців розігнути спочатку великий палець, потім великий і вказівний, вказівний і мізинець.

У випадках легких уражень, коли рухи пальців правої руки не ізольовані і супроводжуються подібними рухами лівої руки, можна виконувати таку вправу: дорослий сідає ліворуч і, м’яко притримуючи п’ясть лівої руки, просить дитину виконувати рух пальцями правої.

Корисно виконувати такі вправи:

• розгладити аркуш паперу долонею правої руки, притримуючи його лівою, і навпаки;

• постукати по столу розслабленою п’ястю правої (лівої) руки;

• повернути праву руку на ребро, зігнути пальці в кулак, випрямити, покласти руку на долоню, зробити те саме лівою рукою;

• руки напівзігнуті, опираються на лікті (струшування по черзі п’ястями);

 

• руки перед собою, опора на передпліччя, по черзі змінювати положення правої і лівої п’ястей (зігнути-розігнути, повернути долонею до обличчя – до столу);

• зафіксувати лівою рукою праве зап’ястя, а долонею правої руки постукати по столу, погладити стіл тощо.

Одночасно проводиться робота з розвитку рухів пальців рук:

• з’єднати кінцеві фаланги випрямлених пальців рук;

• з’єднати променево-зап’ястні суглоби, п’ясті розігнути, пальці відвести.

Батькам потрібно звернути увагу на протиставлення великого пальця до всіх інших; на вільне згинання і розгинання пальців рук без рухів п’ясті й передпліччя, якими вони часто заміщуються.

Для цього рекомендуються такі вправи:

• стиснути пальці правої руки в кулак, випрямити;

• зігнути пальці одночасно і по черзі;

• торкнутися по черзі всіма пальцями великого, з’єднати великий палець з усіма іншими по черзі;

• ритмічно постукати кожним пальцем по столу під рахунок «один, один-два, один-два-три»;

• звести і розвести пальці, зігнути і розігнути із зусиллям;

• багаторазово зігнути і розігнути пальці, легко торкаючись пучкою першого пальця інших.

Надзвичайно важливо сформувати в дитини різні способи утримання предметів (відповідно до їх розмірів, форм, матеріалів). Нечіткий, неточний захват і зміни в положенні великого і вказівного пальців ускладнюватимуть дитині будь-яку предметну діяльність, а також малювання, письмо. Саме тому потрібно змалечку розвивати у дітей правильні способи захвату іграшок і рухових дій з ними.

Малі діти часто із силою згинають пальці, напружують м’язи всієї руки, на обличчі з’являється гримаса. Тому їм потрібно пояснити, як треба виконувати рухи, показати, як це зробити правильно, повторити кілька разів, щоб дитина могла самостійно виконувати ці рухи, дотримуючись вимог дорослого.

Корисними для розвитку рухів є завдання з використанням паперу. Потрібно вчити дітей складати і розгортати, скручувати, перегортати, розривати, м’яти і розгладжувати аркуші паперу (наприклад, простий газетний папір). Для розвитку рухів рук слід навчати дитину перемотувати з клубка в клубок мотузку, шнур, нитки. Часто у дитини, яка тримає олівець чи ручку, спостерігається млявість пальців або, навпаки, надмірна напруга й обмежена рухливість.

З дітьми, яким складно згинати і розгинати великий, вказівний і середній пальці, можна запропонувати виконувати такі вправи:

• руки лежать на столі, дорослий фіксує передпліччя. Дитина намагається взяти великим, вказівним і середнім пальцями паличку, крейду, олівець, ручку, підняти на 10-12 см над столом, а потім покласти;

• перед дитиною на столі ставиться відкрита коробочка з рахунковими паличками (сірниками або іншими дрібними предметами). Дитина бере палички з коробочки і складає їх під рукою (рука лежить близько до коробочки), намагаючись не зрушити руку з місця, а тільки розгинати і згинати великий, вказівний і середній пальці, а потім так само складає все в коробку;

• розкачати на дошці вказівним і середнім пальцями одночасно і по черзі грудочки пластиліну, розкачати у висячому положенні грудочку пластиліну великим і вказівним пальцями (великим і середнім; великим, вказівним і середнім);

• міцно утримуючи сірник у горизонтальному положенні великим і вказівним пальцями лівої руки, одночасно вказівним і середнім пальцями правої руки підтягувати його до себе;

• прокочувати, обертати сірник (олівець) між великим і вказівним, великим і середнім, великим, вказівним і середнім пальцями правої руки;

• дорослий натягує між вказівним і середнім пальцями кільце тонкої пакувальної резинки. Дитина перебирає її як струни гітари вказівним і середнім пальцями, підтягує її до себе, згинаючи вказівний і середній пальці, захоплює трьома (вказівним, середнім і великим) пальцями.

Заняття з малювання та письма батькам слід проводити в такій послідовності:

• перевірити, чи правильно стоїть стілець, чи зручно сидіти дитині;

• правильно розташувати на столі альбом (зошит);

• руку, якою дитина пише (праву чи ліву), покласти в положення для письма і зберігати його якийсь час, змінюючи положення голови, тулуба (дорослий коригує позу і допомагає дитині її утримувати);

• вкласти лівою рукою у праву кольоровий олівець. Під час виконання цього завдання важливо стежити, щоб дитина не напружувалася, не згиналася, не відводила вбік обличчя й очі, не згинала праву руку, не знімала її зі столу;

• виконати правою рукою кілька рухів, дотримуючись правильної для письма пози;

• поставити кілька крапок на аркуші паперу, не рухаючи рукою і не напружуючи її, провести лінію зверху вниз (до себе) на максимально можливу відстань, п’ясть при цьому не рухається;

• покласти олівець на стіл, розслабити праву руку.

Усі завдання потрібно повторювати кілька разів у такій самій послідовності, щоб дитина не нудьгувала, можна змінювати колір олівця. Поступово батьки можуть ускладнювати вправи. Дитині корисно малювати різні фігури: овали, кола, півкола різних розмірів, оскільки в цьому процесі будуть задіяні передпліччя, п’ясть, пальці. Можна малювати «равлика»: почати з об’ємного завитка максимального розміру; далі, не відриваючи олівця, зменшувати розміри завитків і закінчити крапкою; «розкрутити равлика»: почати з крапки і поступово збільшити завитки до максимального розміру.

Дитина має відчути, усвідомити та запам’ятати, що лінії креслять пальцями згори вниз (до себе), знизу вгору (від себе); ламані лінії, півкола, зиґзаґи – рухами пальців, п’ясті, передпліччя; дуги, овали великих розмірів, «равлики» – рухами пальців, п’ясті, передпліччя.

Для розвитку координації рухів передпліччя, п’ясті й пальців батьки можуть пропонувати дітям малювати різнокольорові квадрати один в одному (від великого до крапки), кола (один в одному до крапки), квіти з пелюстками, прапорці, будинки тощо. Малюнки мають бути невеликими, щоб їх виконання потребувало рухів пальців.

---

Інформація для батьків дітей з особлививми освітніми поребами стосовно зверення до фахівців ІРЦ

Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів, зокрема:

 

• дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити;

• до трьох років у дитини не з’явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів;

• з іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка;

• дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їх змісту, погано запам’ятовує вірші;

• у поведінці дитини є моменти, які Вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій;

• Ви бачите ці вади, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою, як і всі.

Якщо Ваша дитина навчається в школі:

• у дитини є труднощі в засвоєнні освітньої програми чи навчальних предметів;

• педагоги скаржаться, що у дитини є труднощі в навчанні, конфлікти в класі, агресивність;

• дитина часто відчуває себе втомленою, не бажає вчитись, виконувати домашні завдання, відвідувати школу;

• дитина, на Ваш погляд, надто рухлива, або, навпаки, довго думає, гірше інших навчається, погано говорить.

---

Перелік документів, необхідних для проведення комплексної оцінки дитини:

1. Документи, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників.

2. Свідоцтво про народження дитини.

3. Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності).

4. Форма первинної облікової документації № 112/0 „Історія розвитку дитини”, у разі потреби – довідки від психіатра.

Якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися:

1. Психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу.
2. Зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень, малюнки.
3. Документи щодо додаткових обстежень дитини.

При повторному зверненні дитини з особливими освітніми потребами до центру подаються:

1. Попередні рекомендації  щодо проведення комплексної оцінки.
2. Висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

Нормативні документи

Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти

---

Наказ від 08.06.2018 № 609 "Пpo затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти"

---

Постанова КМУ від 15.11.2017 № 863 "Про внесення змін до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами"

---

Постанова КМУ від 09.08.2017 №588 ''Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах''

Постанова КМУ від 12.07.2017 №545 ''Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр''

Освіта дітей з особливими потребами. Нормативно-правова база

Лист МОН України від 06.02.2017 № 1/9-63 «Щодо навчальної літератури для дітей з особливими освітніми потребами»

Лист МОН України від 10.01.2017 № 1/9-2 «Про сучасні підходи до навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами»

Наказ МОН України від 06.06.2016 №624 «Про внесення змін до Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»

Лист МОН від 30.08.2016 № 2/1-14-1659-16 “Щодо організації навчального процесу для учнів з особливими освітніми потребами з урахуванням змін”

Лист МОН України від 12.07.2016 № 1/9-364 «Про організаційно-методичні засади забезпечення навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2016/2017 навчальному роц»

Корисно

Інклюзивна освіта. Ворон М., Кавун Ю. Інклюзивна освіта: українські реалії

Гончаренко C. Інклюзивна освіта приживається в звичайних школах

Софій Н.,Найда Ю. Діти з особливими освітніми потребами

Мігалуш А.О. Інклюзивна освіта - шлях до всебічного розвитку дітей

Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів і батьків / Укладачі Н. В. Заєркова, А. О. Трейтяк. – К., 2016. – 68 с.

Посилання

Для батьків