Новини проекту
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Голосування
Як вам наш сайт?
Всього 68 чоловік

БАТЬКІВСЬКА СКАРБНИЧКА

Дата: 6 лютого 2019 о 09:48, Оновлено 2 червня 2023 о 18:06

Як говорити з дітьми про війну та її наслідки: поради психолога

Понад чотири місяці ми живемо в умовах повномасштабної війни. Вона вплинула й продовжує впливати на життя кожного: змінила звичну картину світу, забрала відчуття стабільності та безпеки, виснажила психологічні ресурси. На жаль, війна наразі — невід’ємна частина нашого життя та інформаційного простору. Тож цілком закономірно, що діти ставлять дорослим різноманітні запитання про війну та її наслідки: «А чому говорять, що Сашко — переселенець?», «А хто такі колаборанти?», «Чи я в безпеці? Чи може таке статися з нами, у нашому місті?» тощо. Як дорослим відповідати на такі запитання, щоб не посили в дітей страх і тривогу, та чого не варто робити — з’ясуємо далі.

Коли дитина ставить запитання про війну або просить розтлумачити значення незрозумілих їй понять, важливо надавати їй чесну та вичерпну відповідь. Так, дитина не «гратиметься» ними й не вживатиме тоді, коли це недоречно. Немає сенсу, та й неможливо, повністю ізолювати дитину від інформації про війну. Адже якщо дитина не отримає відповіді на своє запитання у значущого дорослого, вона знайде її деінде: загуглить, почує по телевізору, на вулиці, у розмові сторонніх людей чи однолітків. Тож якщо дитина молодшого підліткового віку запитує про значення, наприклад, слова «переселенець», дорослий має зрозумілими словами пояснити їй, що існують люди, які шукають прихисток, оскільки через війну вони втратили житло чи у їхньому місті стало небезпечно жити.

Дорослий може, приміром, відповісти так: «Скажи, а де ти почув це слово? Як гадаєш, що воно означає? Через війну багато людей не може залишатися у своїх домівках, бо наразі там дуже небезпечно або неможливо нормально жити: немає опалення, світла й навіть їжі та води. А дехто взагалі немає, де жити, бо їхній будинок сильно пошкодили або зруйнували. Тому люди були змушені шукати нове місце для життя, тобто переселитися. І переселенцем називають людину, яка приїхала до іншого міста чи села, бо там, де вона мешкала раніше, стало неможливо жити. Інколи переселенці не могли взяти з собою хоча б якісь речі. Сьогодні я запитала класного керівника, чого потребує сім’я Сашка. І завтра принесу для його мами літній одяг та кросівки. Гадаю, ти міг би вибрати кілька іграшок або канцелярське приладдя й подарувати Сашкові. Так ти допоможеш йому призвичаїтися на новому місці. А щоб Сашкові було легше потоваришувати з тобою й іншими дітьми в класі, усміхнися йому або поцікався, чи потрібно йому щось іще». Також дорослому доцільно запропонувати кілька варіантів взаємодії з дитиною-переселенцем — це допоможе зорієнтуватися й не розгубитися

+

Підлітку можна надати детальніше пояснення. Дорослий може також поцікавитися, де підліток почув те чи те слово, як він його тлумачить або яка його думка щодо піднятого питання. При цьому дорослий може не лише дати відповідь на запитання, яке поставила дитина, а й пояснити що таке медіаграмотність і критичне мислення, розповісти як і для чого поширюють фейки, як їх можна розпізнати. За бажанням дорослий може поділитися думками авторитетних для нього людей чи порадити достовірні джерела інформації. Головне — постійно перебувати в діалозі з дитиною, обмінюватися думками й водночас обережно висловлюватися щодо питань, які зумовлюють негативні емоції. Також бажано час від часу нагадувати дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значущим дорослим тоді, коли захоче.

матеріал взято з 

https://ezavuch.mcfr.ua/980364?utm_source=letter_client&utm_medium=email&utm_campaign=ZDSh_EG_client_14.07.2022&utm_content=1486470591&utm_term=client

Ваша дитина — дзеркало ВАШОЇ сім’ї

Більшість батьків не бажають визнавати, і тим більше працювати над собою і своїми недоліками та вимагають від психолога провести роботу по виправленню поведінки дитини.

Проблемні діти або проблемні батьки?

А чи існують проблемні діти? На це питання є тільки одна відповідь — ні!

Є лише проблемні батьки. А дитина — лише дзеркало сім’ї, в якому, якщо придивитися, відбивається все: особистісні проблеми батьків, подружні, дитячо-батьківські взаємини, суперечність і конфлікти.

З огляду на це, треба говорити, що найчастіше дзеркало — криве? Ось ця кривина і проявляється у формі некерованої та негативної поведінки дитини.

Іноді ці прояви можна пом’якшити або усунути зовсім. Цьому сприяють і позитивні зміни в сімейних відносинах, і робота з внутрішніми особистими проблемами самих батьків. І те, і інше цілюще позначається на формуванні особистості дитини.

Але, ще раз підкреслю, це, на жаль, трапляється вкрай рідко. Чому? Та тому, що більшість батьків не бажають визнавати, і тим більше працювати над собою і своїми недоліками. Дуже часто вони вимагають від психолога провести роботу по виправленню поведінки дитини. І чим більше працюєш з молодим поколінням, тим більше переконуєшся, що серед них «важких» немає, просто багато потребують здорового довкілля.

Зате серед батьків «важких випадків» більше, ніж достатньо. Ось лише деякі приклади з усього розмаїття:

«Щедрі» батьки

«Моя дитина ні в чому не повинна відчувати нестачу!» — такий девіз і життєвий принцип цих людей. До слова, серед них не завжди трапляються справді заможні люди. Найчастіше, навпаки, це звичайні громадяни із середнім або навіть низьким достатком. Однак, саме вони вважають, що якщо їх дитина щось захотіла, то вона повинна це отримати, незалежно від того, чи потрібно їй це насправді чи ні.

Такі батьки завжди підміняють поняття любити поняттям купити. Замість того, щоб приділяти дитині увагу, дарувати їй своє спілкування, нагороджувати її своєю любов’ю, давати їй тепло і ласку, вони купують іграшку чим дорожчу (найчастіше підсвідомо, а то й усвідомлено, мотивуючи це так: «щоб довше не підходив і не заважав відпочивати або працювати»), наймають няню або гувернантку — «якомога професійнішу», (обов’язково, щоб з вищою педагогічною освітою: «щоб дитина розвивалася інтелектуально, була добре вихована»).

Читайте також: Коли любов матері стає небезпечною

Можна ще купити репетитора, тренера, психолога і лікаря. І почати спокійно думати: «Тепер у дитини все є, і я можу, нарешті, зайнятися зароблянням грошей — адже дитина росте, і потреби її теж будуть зростати! Тому необхідно ще придбати машину, квартиру, престижний інститут і ще тисячу дуже потрібних для формування особистості дитини речей». І, звичайно, якщо хтось спробує такого батька трохи напоумити, то у відповідь обов’язково почує — «не можна бути щасливим, і малозабезпеченим». Хоча французький фільм «Іграшка» говорить, що можна …

«Тривожні» батьки

У цих батьків будь-яка думка про дитину пронизана тривогою. «Вона може застудитися; у неї можуть бути глисти, вона може забитися, вона може злякатися і т.д.». І, що дивно, дитина, немов змирившись з неминучістю, застуджується (незагартована дитина — поганий імунітет), у неї виявляють глисти (а у кого їх немає в дитячому віці?), І просто постійно лякається — темряви, докторів, тварин, і т.д. (І хто це навчив її бояться, а? …), але найстрашнішим (за наслідками) є страх, що дитина щось не зможе (зав’язати шнурки, самостійно проїхати на двоколісному велосипеді, скористатися телефоном). А раз сама не впорається, то їй необхідно допомогти! І допомагають, допомагають, допомагають … Батькам даного типу не завадило б почитати книгу Анатолія Некрасова «Материнська любов» і задуматися над питанням: «Звідки ж пішов вислів «мамин синочок» або «мажорна дочка?»

«Втомлені» батьки

Ці батьки втомилися ще до того, як дитина у них з’явилася. Озброївшись колись ілюзіями щодо сімейного життя і виховання дитини та зіткнувшись, на їхню думку, з «суворими та важкими буднями», вони разом втрачають інтерес і до подружнього життя, і до виховання своєї дитини. Ключовими фразами таких батьків стають — «Не бігай!», «Не лізь!», «Не роби то», «Не роби це!», «Як ти мені набрид!», «Я тебе зараз покараю!». І, найулюбленіша фраза: «Я від тебе втомилася (втомився)!». Пам’ятайте, найстрашнішим для дитини, так і для дорослої людини, виявляється неуважність іншої людини, а особливо людини близької, рідної. І для того, щоб отримати цю увагу, дитина готова на все. Для неї життєво необхідно, щоб батьки звертали на неї увагу! І все одно, якою вона буде, негативною, у вигляді чергової порції лайки або ще якогось покарання, або позитивною. Просто поки дитина не знає, як ще звернути увагу мами чи тата на себе.

«Батьки — перфекціоністи»

«Ти повинен бути краще за всіх!» — ось їх девіз. Такі батьки, як правило, мають мінімум дві вищі освіти, і вічно мріють захистити кандидатську, працюючи, в кращому випадку, асистентом який-небудь кафедри. При цьому, дитини вони прагнуть віддати в «най-най-престижніший» дитячий сад: з поглибленим вивченням іноземної мови та геометрії Лобачевського. Що стосується вибору школи, то, звичайно, заради навчання саме в ній вони будуть долати будь-які перешкоди: возити її через все місто, наймати репетиторів, щоб «відповідати рівню».

Ще б пак, адже, на їхню думку, вчитися необхідно тільки на «відмінно». Так, і шкільна програма повинна бути якнайновішою, і, звичайно ж, найефективнішою в плані створення вундеркінда. До того ж, до їх невдоволення, деякі «несвідомі» вчителя ніяк не хочуть перейнятися розумінням особливості їхньої дитини. Більш того, вони, ніби спеціально, намагаються зайняти учня зовсім не тими предметами, які «важливі та потрібні», а зовсім непотрібними та примітивними, що заважають, що віднімають час, знижують загальний показник успішності: праця, технологія, фізкультура, музика, ОБЖ і т.д.

«Батьки — невдахи»

Як це не парадоксально, ці батьки, на перший погляд, багато чого досягли. Однак, якщо придивитися уважніше, то в їх поведінці можна побачити клеймо якогось нереалізованого бажання.

Професійний спорт, велика сцена, подіум, персональні виставки художніх робіт — все це не дає спокою амбітним татам і мамам. Колись їх власна лінь, невмотивованість, відсутність належної підтримки, спільно з іншими «об’єктивними» причинами не дали цим бажанням реалізуватися. Зате вже своїм дітям вони точно «подарують або прищеплять» свою мрію.

Читайте також: Діти, які потребують любові більше за всіх, поводяться гірше за всіх

І не біда, що ця мрія сформувалася в період їх вже дорослого життя і стала більше схожою на безплідну фантазію. У підсумку, перед їхніми дітьми відкриваються «чудові» перспективи: не просто вчитися, а працювати над будь-якою наукою, видом спорту і т.д. по десять годин на добу, забувши про нікчемні іграшки, про спілкування з однолітками та визнавши абсолютно нецікавими звичайні дитячі захоплення, хобі та забави.

Зате, якщо їм вдасться дивом уникнути виснаження нервової системи, неврозу або психосоматики, у них все-таки є надія реалізувати нарешті таки свою мрію. Точніше, мрію своїх батьків, але це вже не важливо … адже правда ?!

«Батьки — спекулянти або маніпулятори»

Дитина для такого батька всього лише спосіб впливу на оточення: дружину, батьків, інших родичів. «Це треба не для мене, це треба для дитини!» — так звертається один з батьків до іншого. І чим більш безпорадна, або соматично ослаблена дитина, тим більше можливостей у її тата або мами впливати на інших членів сім’ї. Іноді такі батьки, тим самим намагаються зберігати деструктивну сім’ю, згуртовуючи всіх навколо проблеми з дитиною.

Природно, з народження перебуваючи в оточенні «рідних», що мають перераховані вище проблеми, виростаючи в атмосфері, яка абсолютно не сприяє психологічному комфорту, наші діти намагаються захиститися від подібної реальності. І ось тоді й проявляються в них або неусвідомлені захисні механізми, або Копінг-стратегії — усвідомлені способи захисту від навколишньої дійсності, спроби раціоналізувати свою поведінку, прагнення уникнути думок про свої вчинки, і спрага втекти від самотності або тривоги.

І що ж робимо ми, люблячі та щирі батьки? А ми, стикаючись віч-на-віч з подібного роду поведінковими реакціями (серед яких різного роду залежності, небажання вчитися, прагнення до соціальної та асоціальної поведінки й т. д., я вже не кажу про проблеми зі здоров’ям), голосно говоримо собі та оточенню «Боже, це така проблемна дитина»! Але ніколи при цьому навіть не допускаємо і тіні сумніву «А може, просто це ми — проблемні батьки?» …

Вікторія Негребецька

Моя дитина  Фото з відкритих джерел   За матеріалами    https://dytyna.blog/vasha-dytyna-dzerkalo-vashoyi-simyi/

Як правильно реагувати на оцінки дитини: шість порад для батьків

 (матеріал взято з https://ezavuch.mcfr.ua/831318)

Права та обов'язки батьків

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 141. Батько й мати мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі.

Стаття 150. Батьки зобов’язані:

1. Виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, любові до свого народу;

2. Піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

3. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти;

4. Поважати дитину. Забороняється будь-яка експлуатація дитини батьками, фізичні покарання та покарання, які принижують гідність дитини.

Стаття 152. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю.

Стаття 157. Питання виховання дітей вирішуються спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні, то порядок визначається органом опіки та піклування. У випадку, якщо батьки не підкоряються рішенню органу опіки, то кожен з батьків має право звернутися в суд для вирішення суперечки.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:

Кодекс про адміністративні правопорушення.

Стаття 184 частина 1. Ухиляння батьків від виконання обов’язків по забезпеченню необхідних умов життя, навчання й виховання неповнолітніх дітей – попередження або штраф (1-3 неоподатковувані мінімуми).

Стаття 184 частина 2. Ті ж дії, скоєні повторно протягом року, після накладання покарання - штраф (від 2-4 неоподатковуваних мінімумів).

Стаття 184 частина 3. Якщо неповнолітній скоїв адміністративне правопорушення у віці від 14 до 16 років, на батьків накладається штраф (3-5 неоподатковуваних мінімумів громадян).

Стаття 184 частина 4. Скоєння неповнолітнім дій, що передбачені Кримінальним Кодексом, якщо він не досяг віку кримінальної відповідальності тягне за собою накладання штрафу на батьків (10-20 неоподатковуваних мінімумів). Всі штрафні санкції накладаються тільки в судовому порядку і сплачуються в банківських установах. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (стаття 155 Сімейного Кодексу).

Батьки не можуть відмовитися від своїх прав та обов’язків, вони можуть втратити їх у судовому порядку.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дітей, не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (стаття 164 Сімейного Кодексу). Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 47 Закону України «Про загальну середню освіту»).

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя і здоров’я дитини, орган опіки та піклування (виконком) або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини у її батьків (стаття 170 Сімейного Кодексу). Злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 Кримінального Кодексу України). Але допускається поновлення у батьківських правах (спи 169 Сімейного Кодексу України), якщо батьки змінили поведінку, і поновлення в правах є в інтересах дітей.

Восени — у школу!

Вступ дитини до першого класу — суперподія і для неї, і для всієї родини. Завдання батьків — допомогти дитині адаптуватися до нового середовища. Адже колектив, правила, взаємодія, обов’язки — усе нове! Темп адаптації кожного першокласника різний: він залежить від особливостей нервової системи і життєвого досвіду. Утім, якщо батьки дотримаються загальних рекомендацій, вони можуть полегшити адаптацію дитини

Поради батькам 

Розвиваємо адаптаційні ресурси дитини

Підготовка дитини до шкільного життя: запитання і відповіді

Дотримуйтеся розпорядку дня

Життя має багато спокус, зокрема влітку, однак намагайтеся дотримуватися розпорядку дня і вчасно вкладайте дитину спати. Сталий розпорядок дня дає дитині змогу почуватися спокійно.

Перші два-три тижні забирайте дитину після уроків додому, не залишайте її у групі продовженого дня. Навіть якщо дитина має енергійний вигляд, дайте їй змогу відпочити удень. Нейрофізіологічні процеси збудження ще переважають й обумовлюють такі особливості молодших школярів, як підвищена емоційна збудливість і непосидючість. Якщо дитина надто збуджена, у неї не спрацьовують механізми самоконтролю, а втома настає значно пізніше, коли сил залишається обмаль. Якщо дитина має слабкий імунітет чи часто перевтомлюється, вона може захворіти. Тому в період адаптації візьміть відповідальність за ритм життєдіяльності та саморегуляцію дитини на себе.

Обмежте нововведення

Якщо дитина до вступу до школи відвідувала гуртки чи секції, заняття в них можна продовжити у тому разі, коли вона перебуває у задовільному психоемоційному та фізичному стані. Утім, у перші два-три місяці не варто додавати нічого нового. Ліпше залишити нововведення на листопад — грудень, а найліпше — на друге півріччя. Повірте, вражень у школі дитині буде вдосталь!

Сформуйте побутову самостійність

Розвиньте у дитини навички самообслуговування заздалегідь. Це стосується, зокрема, вміння самостійно справлятися з різними ґудзиками, шнурівками, липучками тощо. Крім цього, дитина має підтримувати охайний зовнішній вигляд, дотримуватися правил особистої гігієни, а також збирати шкільне приладдя, зошити та книжки в портфель.

Забезпечте можливість пограти

Упродовж дня давайте дитині змогу погратися. Дітям необхідний так званий «видих». Якщо уявити, що нова інформація і враження — це «вдих», то «видих» — це вільна гра, творчість, під час якої дитина робить все так, як хоче, і відповідно, може зняти напруження. Тож не забудьте виділити час на вільну гру в розпорядку дня першокласника. Це суттєвий момент!

Створіть робоче місце

Виділіть дитині місце в кімнаті — робочий стіл, полиці чи шафки для шкільного приладдя й підручників. Так ви підтримаєте дитину в дорослішанні й почнете привчати до акуратності та структурованості.

Подбайте про шкільне приладдя заздалегідь. Важливо вчасно купити все необхідне для школи, щоб у дитини не було відчуття дискомфорту: «Усі прийшли з необхідним матеріалом, а мені мама ще нічого не купила». Адже дитина дуже гостро реагує на свою невідповідність групі однолітків.

Спілкуйтеся з учителем

Якщо ви хвилюєтеся та/або не розумієте, як поводиться чи почувається ваша дитина у школі, чи засвоює вона матеріал — поговоріть із вчителем. Ви маєте на це право. Це дасть вам змогу зняти напруження, а вчителям буде приємно бачити вашу зацікавленість навчальним процесом.

Врахуйте особливості розвитку

Батькам варто знати і враховувати особливості психофізіологічного розвитку дитини під час виконання завдань вдома. Це також важливо для того, аби очікування батьків щодо навчання доньки чи сина були адекватними.

Дозрівання мозку — тривалий і нерівномірний процес. Зазвичай функціональне дозрівання правої «образної» півкулі відбувається у 5–7 років, а лівої «логічної» — у 9–12 років. Тобто навіть в учнів 3–4 класу розвинутішою є права півкуля, а ліва — актуалізована і перебуває в стадії розвитку. Отже, навчання молодших школярів і першокласників зокрема треба організовувати у природних для них формах — гри та творчої діяльності, із використанням засобів руху та ритму, сенсорних вражень, образів тощо.

Першокласник активно росте. Фізичне зростання супроводжують підвищена стомлюваність, розсіяна увага та емоційна чутливість, яка нерідко переростає у надмірну уразливість дитини. Такі особливості проявляються, зокрема, в тому, що працездатність першокласників різко падає через 15–20 хвилин від початку заняття. Отже, навчання дитини треба організовувати так, щоб складніші види діяльності або завдання припадали саме на початок роботи. Крім цього, слід передбачити перерви тривалістю не менше ніж 20 хвилин. Подбайте, аби під час перерв дитина активно рухалась. Проявляйте розуміння і терпіння до непосидючості дитини.

Зрозумійте капризи

Шестирічному першокласнику бракує сил і досвіду, аби впоратися з усіма труднощами. Тож інколи він може вередувати на рівному місці: «Ці шкарпетки не пасують!», «Чому ти не купила мені улюблені цукерки?». Інколи дитина навіть не знає, як сформулювати проблему і пояснити її суть, тож переходить у зрозуміле для себе поле і там виплескує свої переживання, страхи, незрозумілості. Тож не реагуйте прямо на таку поведінку чи заяви. Замість того, аби соромити і сварити дитину, допоможіть їй: пожалійте, обніміть, приласкайте. Адже нема нічого цілющішого, як мамині обійми.

Дитині важливо знати, що мама і тато на її стороні. Запевніть дитину в тому, що завжди допомагатиме й захищатимете її. Будьте чуйними з дитиною завжди, а зокрема тоді, коли вона зіткнулася із труднощами. Допоможіть дитині, якщо вона не знає, як із ними впоратися.

Ставте конкретні запитання

Не очікуйте від дитини розгорнутої розповіді про те, як минув її день у школі, зокрема на початку навчання. Враження слід «переварити», а для цього потрібен час. Навіть якщо на ґанку школи дитина безперервно тараторить про події дня, їй все одно потрібен час, аби сформувати своє ставлення до них. Адже зазвичай розповідь дитини схожа на бурхливий водоспад: вона перескакує з події на подію, говорить голосно і швидко, без пауз і переходів. Тому дитину важко зрозуміти і вловити суть. У такий спосіб деякі діти знімають напруження, тож не зупиняйте цей потік і вдайте, що уважно слухаєте. Утім, якщо вас цікавить, як дитина прожила свій день у школі, розпитайте її через деякий час або навіть увечері.

Психофізіологічні особливості дитини шостого року життя обмежені, а тому вона щось забуває чи пропускає, їй складно структурувати події. Вражень завжди багато, до того ж зазвичай головне для дитини і для мами — це різні моменти. Тому для дитини завдання стає складнішим: вона має виділите те, що хоче почути мама.

Ваші запитання мають бути конкретними і чіткими. А також вони мають підтримувати інтерес до школи. Наприклад: «Як звуть сусіда по парті?», «Із ким ти познайомився?», «У яку гру грали на перерві?», «Що сподобалося протягом дня найбільше?». Поступово дитина почне розповідати про свій шкільний день докладніше і зв’язніше.

Не змагайтеся з учителем

Оскільки у перший клас йдуть шестирічні дошкільники, то феномен абсолютного авторитету вчителя з’являється у другому півріччі, а то й у другому класі. Утім, змагатися з учителем за рівень значимості не варто. Місце батьків точно перше!

Тому не побивайтеся, якщо дитина заявляє: «А Світлана Петрівна сказала...», «А Марина Сергіївна забороняє так робити!» Сприймайте такі фрази як показник успішної адаптації першокласника.

Якщо ви вважаєте, що вчитель не правий — зустріньтеся з ним і обговоріть усі питання, які вас хвилюють. Не відкладайте таку розмову на потім і не звинувачуйте дитину в упертості.

Підготувала Олеся Ригель, доцент кафедри практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, канд. психол. наук, Львівська обл.

Дистанційне навчання дітей на карантині: рекомендації батькам (https://ezavuch.mcfr.ua/813606)

Пам’ятайте, що карантин — це не канікули. Намагайтеся правильно організувати робочий день дитини, щоб повернення з карантину до школи відбулося максимально комфортно.

Разом із дитиною створіть її режим дня й розклад. План — половина справи. Це допоможе дитині зорганізуватися, а ще — сприятиме розвитку в неї навичок тайм-менеджменту.

Під час складання режиму дня беріть до уваги розклад уроків, запропонований закладом загальної середньої освіти. Передбачте відпочинок між навчальними заняттями.

Ознайомтесь із графіком освітнього процесу та електронним ресурсом, на якому розміщений навчальний матеріал для класу, в якому навчається ваша дитина.

Налаштуйте комунікацію з класним керівником та педагогами через телефон, e-mail, месенджери, соціальні мережі, чати тощо.

Стежте, аби дитина працювала відповідно до розкладу уроків, виконувала всі завдання вчасно, не допускайте відставання. Спробуйте опанувати хоча б один урок спільно з дитиною.

Якщо треба виконати завдання і надіслати відповідь учителю, проконтролюйте дитину.

Не намагайтеся підмінити вчителя: спонукайте свою дитину за необхідності звертатися по допомогу до вчителя. Однак підтримуйте дитину, коли вона намагається самостійно розв’язати складне завдання.

Не сваріть дитину, якщо вона щось не зрозуміла. Порадьте перечитати підручник або обговорити проблему з учителем під час онлайн-спілкування.

Якщо виникають запитання, скористайтесь форумом, щоб отримати відповідь. Не забувайте вказати, кому адресоване запитання чи прохання.

Стежте за навчальним навантаженням дитини під час онлайн-навчання.
 

Обов’язково виконуйте разом з дитиною вправи для очей.
 

Якщо дитина залишається вдома на самоті, обов’язково нагадуйте їй правила безпечної поведінки. Проговорюйте її дії у разі виникнення надзвичайної або аварійної ситуації, травмування, отруєння, пожежі. Обговорюйте правила безпечної роботи в інтернеті тощо.

Власним прикладом мотивуйте дитину до самодисципліни.
 

+

Підтримуйте дитину й пам’ятайте, що карантин — гарна нагода не лише навчатися, а й просто бути разом.

Рекомендації розробили фахівці Державної служби якості освіти України та її територіальних органів.

Матеріали для скачування:

Гра в «ізоляцію». Як адаптуватись до режиму «карантин» - поради психолога

Чого не варто робити батькам:

  • різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
  • примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
  • в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».
  • не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
  • не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

«Золоті правила» для батьків:

  • слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;
  • пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
  • щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.
  • підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
  • розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
  • по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
  • сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
  • дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

З А К О Н  У К Р А Ї Н И

Про загальну середню освіту

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

  • вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
  • приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
  • звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
  • захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

  • забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
  • постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

ПОМИЛКОВІ ФРАЗИ БАТЬКІВ

Дорослі полюбляють ділитися власною життєвою мудрістю і накопиченим досвідом з молодшим поколінням. Вони квапляться виховувати при кожній слушній нагоді. Та чи завжди це виправдано...

«ТИ НЕ ВМІЄШ ПРАВИЛЬНО ЦЕ РОБИТИ!»

«Краще я сам, ти не зумієш, не зможеш, не знаєш...», — ці слова психологи вважають чинниками, які свідомо налаштовують дитину на майбутню невдачу. Малюк, який часто чує на свою адресу такі фрази, стає невпевненим. Він починає вважати себе невдахою, котрий не здатний як слід зробити бодай щось у цьому житті. Ініціатива в процесі навчання і спілкування з друзями виходитиме від нього все рідше і рідше.

«ДОБРЕ, ДОБРЕ! ТІЛЬКИ НЕ СКИГЛИ»

Не так багато батьків зможуть вислуховувати нудні слова: «мамо, можна?», «ну дай, будь ласка», «ну хоч раз» протягом декількох годин поспіль. І почуття батьків при цьому зрозумілі. Проте здавати свої позиції в цій ситуації у жодному випадку не можна. Якщо постійно будете «потакати» дитині, вона виросте егоїстом та впевненою, що може отримати бажане, тільки варто влаштувати істерику.

«СПРОБУЙ БОДАЙ РАЗ ЩЕ ТАК ЗРОБИТИ»

Дуже часто все обмежується погрозами, які ніколи не втілюються в життя. Якщо кажете дитині про покарання за певні вчинки, завжди виконуйте обіцянки. Вона знатиме, що це не пусті слова. Адже, якщо постійно будете терпіти, а одного разу тільки зірветеся, педагогічного ефекту це не матиме. Дитина просто образиться, але не більше.

«ПРИПИНИ НЕГАЙНО. ШВИДКО, Я СКАЗАЛА!»

Дорослі дозволяють собі так говорити лише з дітьми. Будь-яка інша близька людина давно б уже образилася. Проте часто вважається, що дитині такі слова казати можна і навіть потрібно. Натомість вона відчуває сильний негатив, що спричинить бажання протестувати. Маленькі діти стають примхливими, а більш старші можуть нагрубіянити у відповідь і продовжити чинити по-своєму.

«ХОРОШІ ДІТИ ТАК НЕ РОБЛЯТЬ!»

Дорослі часто люблять говорити дітям, що дівчинка має бути охайною і не тинятися по дворах, а хлопчики ніколи не повинні плакати і зобов’язані обожнювати спорт. Інакше він стане «матусиним синочком», а дівчинка виросте й ніколи не вийде заміж. У дитини складаються чіткі стереотипи. Коли хлопчик подорослішає, відчуватиме себе збитковим, а дівчина може стати закомплексованою у виборі професії. Ймовірна і протилежна ситуація: певне нав’язування в дитинстві може викликати кардинальне заперечення.

«НУ І ЧОГО ПЛАКАТИ ЧЕРЕЗ ТАКІ ДРІБНИЦІ?»

Для дорослих багато причин розпачу дитини здаються дріб’язковими і незрозумілими. Батьки часто забувають про те, що могло засмутити, коли вони самі були дітьми. Малюк завжди прагне співчуття з боку батьків. Якщо ж вони не звертають уваги на дитячі проблеми і не хочуть сприймати їх серйозно, дитина перестане з ними ділитися своїми труднощами. Дорослі ризикують втратити дитячу довіру, відновити яку досить важко.

«ПОДУМАЙ ПРО МОЄ ЗДОРОВ’Я»

Скарги на здоров’я, які найчастіше виражаються в тому, що від сварки коле серце, підвищується тиск, сильно болить голова, починають лунати на адресу чада все частіше. В результаті дитина перестає особливо турбуватися про здоров’я близьких. Якщо ж комусь із родичів стане дійсно погано, первісток може мимоволі сприйняти це як черговий виховний момент.

«МИ НЕ МОЖЕМО КУПИТИ ЦЮ ІГРАШКУ»

Дитина сприймає таке формулювання, немов «якби були гроші, ми б обов’язково це все купили». Але ж річ не у відсутності потрібних коштів, а в тому, що не можна оточувати себе незліченною кількістю непотрібних речей. Варто пояснити дитині, як заробляються гроші, і яким чином складається родинний бюджет.

«ВСІ ДІТИ НОРМАЛЬНІ, А ТИ...»

«Ти все робиш не так, недолугий...» — подібні слова дуже серйозно позначаються на самооцінці дитини. Вона починає мимоволі поводитися відповідно до цих «обвинувачень». Дорослішаючи, ваш нащадок вважатиме свій характер нестерпним. Інколи дитина починає наслідувати батьків і називати їх невдахами.

«ТОБІ ВЖЕ ЧАС ЗРОЗУМІТИ, ЩО...»

Продовження фрази стандартне: поважати старших, ти вже дорослий, слухатись батьків... Причому виголошуються ці слова виключно лише з повчальною інтонацією. Подібне ставлення викликає тільки одне бажання: опинитися подалі від батьків. У деяких дітей спрацьовує особливий психологічний механізм, і, в результаті, вони під час таких моралей мимоволі замислюються про щось своє і пропускають слова батьків мимо вух.

ЩОДО МЕДИЧНИХ ДОВІДОК ДЛЯ ВІДВІДАННЯ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

Лист МОЗ № 111-01/89 від 29.03.18 року

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

№ № 111-01/89 від 29 березня 2018 року

КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

На сьогоднішній день всі учасники навчально - виховного процесу розуміють необхідність визначення рівня шкільної зрілості дітей дошкільного віку. Отже, що саме діагностувати на етапі вступу дитини до школи? 

Виділяють три основні групи труднощів, з якими зустрічаються не готові до школи діти. 

Перша група належить до системи стосунків і взаємодії з однолітками (невміння слухати товариша і стежити за його ро­ботою, змістовно спілкуватися з однолітками, погоджувати з ними свої дії), 

друга — до сфери спілкування з дорослим (нерозуміння запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування), 

третя — до сфери самосвідомості дитини (завищена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ'єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприйняття оцінок учителя). Ці три групи труднощів відображають основні компоненти психологічної готовності дитини до школи і шкільного навчання. Дитина, що вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність потребує неабияких зусиль, певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливими є і позитивне ставлення малюка до навчання, і здатність до саморегуляції поведінки та прояву вольових зусиль. Тому поняття «готовність дитини до школи» ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, яке охоплює всі сфери життєдіяльності майбутнього першокласника

Необхідно одразу розділити поняття педагогічної і психологічної готовності дитини до школи. 

Педагогічна готовність— це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати, переказувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

Психологічна готовність— це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей її особистості, без яких неможливо успішно навчатися  в масовій школі. Сформованість цього рівня, на наш погляд, надзвичайно важлива. 

В психології виділяють такі взаємопов'язані компоненти психологічної готовності дитини до шкільного навчання: - мотиваційна, фізіологічна, інтелектуальна, емоційно-вольова та соціальна. 

Мотиваційна готовність виявляється у настроях дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як дитина уявляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію. 

Фізіологічна готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров'я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити витримання дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку. Важливою складовою даної компоненти є соматичне і психічне здоров'я дитини, сформованість навичок здорового способу життя.

Інтелектуальна готовність пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини. Але не лише з рівнем, який досягнуто: важливим є фактор здатності цієї сфери до подальшого розвитку, утворення вищих психічних функцій, нових між функціональних психологічних систем. 

Емоційно-вольова готовність визначається рівнем сформованості довільності основних психічних процесів та поведінки, само організованістю, зосередженістю, умінням контролювати свої емоції. 

Соціальна готовність означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, соціальну компетентність (вербальну активність, виконання вимог та дотримування правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, орієнтація у просторі та часі). 

Рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником. 

Орієнтована тематика батьківських зборів

 1 клас:

     Турбота про виховання дітей – конституційний обов’язок батьків.

     Особистість та умови її формування.

     Школа і батьки. Співпраця школи і батьків, як необхідна умова розвитку дитини.

      Родинні свята. Організація дозвілля в сім’ї.

     Як виховувати у дитини любов до читання. Що робити якщо дитина не любить читати? 

2 клас:

     Тактика взаємин батьків і дітей у період „кризи 7 років”.

     Філософія дитячого щастя за В.О. Сухомлинським.

     Авторитет особистий приклад батьків в попередженні шкідливих звичок дітей.

     Цінності справжні та уявні.

     Чим дітей приваблює двір?

   Як навчити дітей на сумнівні пропозиції говорити „Ні”.

3 клас:

     Права дитини дотримання їх у сім’ї.

     Здоров’я дитини.

     Діти, телебачення та комп’ютер. Позитивний та негативний вплив засобів масової інформації на розвиток та здоров’я молодших школярів.

     Трудове виховання дитини в сім’ї. Обов’язки дитини в сім’ї.  

4 клас:

     Співпраця школи та родини у формуванні соціальної та суспільної активності наших синів і дочок.

     Організація розумової праці учнів в дома. Виховання самоконтролю та вмінь самостійно добувати знання.

     Естетичне та етичне виховання дітей в сім’ї у світлі ідей В.О. Сухомлинського.

     Виховання у дітей правильного оцінювання власних потреб і можливостей

5 клас:

     Особливості навчальної діяльності учнів 5-х класів.

     Перехід від початкової до середньої ланки.

     Авторитет, особистий приклад батьків у процесі виховання.

     Нездібних дітей не буває.

     Профілактика захворювань дітей середнього шкільного віку.

     Покарання та заохочення.

     Роль сім’ї та школи в трудовому вихованні дітей.

     Ставлення сім’ї до релігії.

6 клас:

     Типові помилки у сімейному вихованні. Як їм запобігти?

     Чому перехідний вік є важливим?

     Як виховувати в учнів підліткового віку інтерес до набуття знань?

      Домашні умови і середовище. Гігієна побуту.

     Правове виховання у сім’ї.

     Виховання моральної свідомості та культурної поведінки дітей у сім’ї.

7 клас:

     Гігієна побуту, розумової та фізичної праці підлітків у сім’ї.

     Спілкування підлітків з дорослими та ровесниками.

     Організація праці підлітка у сім’ї.

     Особиста гігієна підлітка. Гігієна хлопця. Гігієна дівчини.

     Формування світогляду та духовного світу підлітка.

8 клас:

     Роль народних традицій, звичаїв, обрядів у сімейному вихованні.

     Статеве виховання у підлітків. Статеве дозрівання.

     Психологічні та фізіологічні особливості хлопців та дівчат у підлітковому віці.

     Зайнятість підлітка в позаурочний час.

     Роль батьків у запобіганні шкідливих звичок (паління, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин тощо).

     Розвиток гармонійно розвинутої особистості підлітка.

9 клас:

     Підлітки та правопорушення.

     Конфліктні ситуації підлітків з батьками та вчителями.

     Індивідуальний підхід батьків до особистості підлітка.

     Воля, характер, пам’ять, мислення, темперамент вашої дитини.

     Культура спілкування в сім’ї.

     Як зберегти здоров’я в підлітка.

     Виховання морально стійкої і вольової людини.

     Роль батьків у профілактиці та запобіганню шкідливих звичок, вживання дітьми наркотиків та курінням.

Взаємодія з батьками

1. Плани роботи

План організації співпраці з батьками учнів

План підготовки педагогічних працівників до співпраці з батьками учнів

План роботи батьківського клубу на навчальний рік

2. Рекомендації

Форми роботи з батьками в системі розвивального навчання

П’ять причин культурно-розважальної депресії

Розробляємо анкету для батьків

Інтернет-залежність: виявляємо, класифікуємо, протидіємо

Шість запитань і відповідей про кібербулінг

Перша допомога жертві кібербулінгу: емоції під контроль

Акценти медіапросвіти батьків

Чому лайк у соцмережі дорожчий за мамин поцілунок

Непроста ситуація — адаптація, або Адаптаційні акценти для батьків

Учіть дитя не стусанами, а хорошими словами, або Протидіємо насиллю над дитиною в сім’ї

Коли хочеш як ліпше, або Як негативні інтервенції батьків впливають на дітей

Що не можна забороняти дитині: дев’ять акцентів для батьків

Протидіємо насиллю над дитиною в сім’ї

Як негативні інтервенції батьків впливають на дітей

Що не можна забороняти дитині: дев’ять акцентів для батьків

Як поводитися з дитиною, яка зробила шкоду: 8 порад для дорослих

Профілактика синдрому емоційного вигорання батьків

Як батькам убезпечитися від емоційного вигорання

Зустріч з батьками майбутніх першокласників у форматі творчої студії

Страшне письмо, або Що треба розказати батькам, діти яких вчаться писати

«Домашнє завдання» для батьків

Ранній розвиток дитини: потреба соціуму чи батьківські амбіції?

Як зіпсувати взаємини з дитиною, або 10 антипорад для дорослих

«Першокласна» розмова з батьками: спілкуємося про готовність дитини до навчання

Час до школи! або Що свідчить про функціональну готовність до навчання

П’ять причин не брехати дітям

Постканікулярний синдром як тема зустрічі з батьками

Як батькам допомогти дитині подолати постканікулярний синдром

«Магічні слова» батьків для спілкування з дитиною

3. Анкети

Чи вміє ваша дитина гідно програвати?

Вивчаємо прояви тривожності у дитини

Похожее изображение

/Files/images/булінг 3.jpg

/Files/images/Булінг.jpg

ЯК ПОБОРОТИ БУЛІНГ: ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ,

БАТЬКІВ ТА ВЧИТЕЛІВ
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

«Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно».

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ

ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як «хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе», «дівчинка не повинна сама захищатись» та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з’ясуйте, як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять», або «він заслуговує на це». Уважно вислухайте і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як «хлопчики завжди будуть хлопчиками» або «глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства».

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І що далі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам’ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

Погоджено                                                                                                                                                             Затверджую

Голова батьківської ради                                                                                                     Директор Білявецького НВК

_________________ І.В. Іванів                                                                                          _________________ І.І. Сацьків

Протокол батьківських загальношкільних  

зборів №1 від 27 вересня 2018 року            

ПОЛОЖЕННЯ

ПРО БАТЬКІВСЬКУ РАДУ ТА БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ

1. Загальні положення

1.1. Відповідно до Положення «Про загальноосвітній навчальний заклад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 964, у Білявецькому  НВК «ЗШ І-ІІ ступенів – дитячий навчальний заклад» Бродівського району, Львівської області створюється батьківська рада та батьківські комітети.

1.2. У своїй діяльності батьківська рада та батьківські комітети керуються Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Положенням про загальноосвітній навчальний заклад» та іншими нормативними актами у галузі загальноосвітньої середньої освіти, міжнародними нормативно-правовими актами з прав людини і дитини, Статутом школи , цим положенням.

1.3. Органом батьківської ради  є загальні збори батьків.

1.4. У період між загальними зборами діє батьківська рада, яка створюється за рішенням зборів батьків школи.

1.5. До складу батьківської ради обираються представники батьківських комітетів класів.

1.6. Органом самоврядування батьків одного класу є збори батьків даного класу. У період між зборами діє класний батьківський комітет, який формується з батьків учнів одного класу.

 2. Мета і завдання

2.1. Метою діяльності батьківської ради та батьківського комітету є захист законних інтересів своїх дітей в органах громадського самоврядування школи, у відповідних державних, судових органах, а також надання допомоги педагогічному колективу школи в реалізації завдань загальної середньої освіти.

2.2.  Основними завданнями діяльності батьківської ради та батьківських комітетів є:

2.2.1. Допомога у здобутті учнями обов'язкової загальної середньої освіти;

2.2.2. Запобігання бездоглядності дітей у вільний від занять час;

2.2.3. Сприяння збереженню життя і здоров'я учнів;

2.2.4. В організації та проведення масових виховних заходів для дітей, організаційному забезпеченню їх літнього відпочинку та оздоровлення;

2.2.5. Сприяння соціально-правовому захисту учасників навчального процесу;

2.2.6. Всебічне зміцнення зв'язків між родинами, навчальним закладом і громадськістю з метою встановлення єдності їх виховного впливу на дітей;

2.2.7. Залучення батьківської громадськості до організації профільного навчання і професійної орієнтації учнів, позакласної і позашкільної роботи;

2.2.8. Організація роботи серед батьків з метою розповсюдження психолого-педагогічних знань серед батьків та підвищенні їх відповідальності за навчання і виховання дітей;

2.2.9. Допомога у зміцненні господарської і навчально-матеріальної бази навчального закладу

 3. Створення батьківських рад та батьківських комітетів

3.1. Батьківська рада школи обирається простою більшістю голосів на загальних батьківських зборах школи на початку навчального року.

3.2.  Кількісний склад батьківської ради встановлюється рішенням загальних зборів батьків школи. До складу батьківської ради мають входити директор школи та представники батьківських комітетів від кожного класу або від кожної паралелі класів.

3.3. Термін повноважень батьківської ради школи визначається простою більшістю голосів учасників загальних батьківських зборів, але не може перевищувати трьох років.

3.4. У випадку, коли член батьківської ради складає свої повноваження достроково, вибори нового члена відбуваються тієї же групи виборців на загальних батьківських зборах.

3.5. Для ведення систематичної роботи батьківська рада може створювати постійні або тимчасові комісії з окремих напрямків роботи. Чисельність комісій та зміст їх роботи визначаються радою та затверджується її головою. 

3.6. Батьківський комітет обирається простою більшістю голосів учасників зборів батьків класу в складі голови та 3-х членів на один рік.

3.7. Батьківська рада, її президія, батьківські комітети мають право приймати свої рішення за наявності на засідання не менше двох третин їх членів.

3.8. Голова батьківської ради є членом педагогічної ради школи з правом дорадчого голосу.

3.9. Директор школи є членом батьківської ради - батьківського комітету з правом дорадчого голосу.

 4. Організація і зміст роботи батьківських комітетів

4.1. Засідання батьківської ради та батьківського комітету проводяться в міру необхідності, але не рідше 1 разу на семестр.

4.2. Під керівництвом членів батьківської ради в школі створюються постійні або тимчасові комісії з окремих напрямів роботи. Чисельність комісій і зміст їх роботи визначається батьківською радою або її президією.

4.3. Батьківська рада і батьківський комітет планують свою роботу на основі плану роботи школи, рішень батьківських зборів, місцевих умов і завдань, керуючись рекомендаціями директора школи, педагогічної ради.

4.4. Для обговорення і прийняття рішень щодо найбільш важливих питань батьківська рада може скликати загальні збори батьків. Кількість делегатів на зборах від батьків кожного класу встановлюється батьківською радою.

4.5. Спірні питання при недосягненні згоди між директором школи та більшістю членів батьківської ради вирішується місцевими органами управління освітою. Спірні питання при недосягненні згоди між класним керівником і батьківським комітетом розглядаються на засіданнях батьківської ради чи її президії.

4.6. Батьківська рада школи звітується про свою роботу перед загальними зборами батьків, а батьківський комітет - перед класними батьківськими зборами в день виборів нового складу ради та комітету. За вимогою більшості батьків можуть проводитися позачергові звіти батьківської ради та батьківських комітетів.

4.7. Батьківські ради ведуть протоколи своїх засідань і зборів, які зберігаються в справах школи і передаються по акту новому складу батьківських рад.

 5. Права та обов'язки батьківських рад та батьківських комітетів

5.1. Батьківська рада та батьківські комітети мають право:

5.1.1. Створити благодійні громадські некомерційні організації до чинного законодавства України;

5.1.2. Встановлювати зв'язки з місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, підприємствами, навчальними та науковими установами, сільсько-господарствами, приватними господарствами тощо з питань надання фінансової та матеріально-технічної допомоги школі в проведенні навчальної та виховної роботи, а також з питань ставлення батьків до виховання своїх дітей;

5.1.3.  Вносити на розгляд дирекції, педагогічної ради пропозиції щодо вдосконалення умов організації навчально-виховного процесу, організаційно-господарських питань, поліпшення роботи з батьками учнів. Дирекція школи, педагогічна рада зобов'язані в місячний термін розглянути пропозиції батьківського комітету і довести до його відома прийняті рішення;

5.1.4. За необхідності заслуховувати повідомлення дирекції, педагогічної ради про стан і перспективи навчального закладу, а також їх роз'яснень з окремих питань, які турбують батьків;

5.1.5. За необхідності заслуховувати звіти батьківських комітетів і надавати допомогу щодо поліпшення в їх роботі;

5.1.6. Скликати загальні батьківські збори;

5.1.7. Брати участь у створенні благодійного фонду і надавати пропозиції щодо вирішення питань, про надання матеріальної допомоги учням, стимулювання педагогічних працівників (надання премій), організації культурно-масових заходів, покращення харчування учнів, санітарно-гігієнічних та матеріально-технічних умов та інших питань передбачених Положенням;

5.1.8. Залучати батьків до участі в керівництві гуртками і іншими видами позакласної та позашкільної роботи;

5.1.9.  Організовувати чергування батьків під час культурно-масових заходів в школі;

5.1.10. Брати участь у прийнятті рішення щодо організації інноваційної діяльності в школі;

5.1.11. Рекомендувати своїх членів до складу ради школи;

5.1.12. Брати участь у загальних зборах колективу школи;

5.1.13. Звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання учнів;

5.1.14. Залучати благодійні батьківські внески для поліпшення матеріально-технічної бази школи;

5.1.15. Для проведення необхідних для навчального закладу ремонтно-будівельних робіт, для підтримки санітарно-гігієнічного стану школи, озеленення та оздоблення закладу;

5.2. Батьківська рада та батьківський комітет зобов'язаний:

5.2.1. Вести протоколи засідань і батьківських зборів, які зберігаються в справах школи та здаються за актом при прийомі й передачі школи;

5.2.2.  Надавати інформацію про діяльність батьківської ради та батьківського комітету школи у разі необхідності за проханням директора школи або відповідного органа управління освітою;

5.2.3.  Підвищувати ефективність діяльності батьківської ради та батьківського комітету.

Звіт

про проведення заходів спрямованих на запобігання БУЛІНГУ(цькування)

у Білявецькому НВК

Виховання сучасних дітей, турбота про них, забезпечення їхніх прав в усіх цивілізованих країнах світу розглядається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. За таких обставин базовими векторами консолідації зусиль різнихорганівдержавноївладитагромадськостіцілкомслушновважатибезпеку й благополуччядитини.

Кабінет Міністрів України 30 травня 2018 року постановою № 453 затвердив Державну соціальну програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2021 року

Метою Програми є забезпечення послідовної імплементації положень Конвенції ООН про права дитини, розбудови ефективної системи захисту прав та інтересів дитини на рівні територіальної громади в умовах децентралізації, створення дружнього до дітей середовища відповідно до міжнародних стандартів та пріоритетів Стратегії Ради Європи з прав дитини (2016-2021 роки).

Цілком логічно, що виникає необхідність захистити, убезпечити, попередити наслідки впливу на особистість несприятливих факторів і чинників.

Вже ні для кого не таємниця, що суспільний запит спрямований на освітній заклад, який є місцем, де дітей не тільки навчають, а, перш за все,  є простором для їх повноцінного розвитку, осередком успішних, креативних і щасливих людей. А такий омріяний заклад освіти можливий лише в атмосфері фізичного комфорту, сприятливого соціального та психологічного клімату, який підтримує особистість, яка розвивається, вчасно реагує на її потреби та з повагою ставиться до її особливостей.

Для дітей та молоді несприятливі впливи середовища насамперед виявляються у вигляді складних ситуацій у міжособистісному спілкуванні (конфлікти з батьками, друзями, учителями, нерозуміння з оточуючими тощо), у проявах психологічного та емоційного насильства (ігнорування, приниження, погрози, недоброзичливе ставлення тощо), у дії несприятливих факторів, пов’язаних із процесом навчання.

Найголовнішою проблемою, що стосується цькування в закладі освіти, експерти називають розрив між поколіннями. Причинами цього є природна втрата монополії батьків на авторитет, посилення цінностей індивідуалізму в суспільстві, який витісняє на другий план цінності сім’ї  та розвиток інформаційних технологій, що дозволяє дітям самостійно отримувати необхідну інформацію.

Саме через цей розрив у комунікації поколінь 48% дітей, відповідно до того ж опитування UNICEF, ніколи не розповідали про випадки насильства в закладі освіти, а 25% – говорили про це не з дорослими, а з другом, братом чи сестрою. З тих, хто мовчать, – 40% соромляться про це говорити, а 22% заявили, що це нормальне явище.

Агресія і залякування серед школярів стали серйозною проблемою в Україні. За даними дослідження ЮНІСЕФ понад 80% дітей у віці від 11 до 17 років стикалися із цькуванням у закладах освіти, 24% дітей стали жертвами булінгу, а 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Батьки звертаються в поліцію тільки в тих випадках, коли вже завдано тілесних ушкоджень дітям – щонайменше, середньої тяжкості.

Форми шкільного булінгу можуть бути різними: систематичні кепкування з будь-якого приводу (наприклад щодо зовнішнього вигляду дитини); задирство; фізичні та психічні приниження; різного виду знущання; бойкот та ігнорування; псування особистих речей та ін.

Діти, які зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких, молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи гніву не мають видимої причини. Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У емоційно нестабільних дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки.

Проблема цькування в освітньому закладі існує давно та лише зараз суспільство почало говорити про це відкрито. Міністерство освіти і науки України розпочало роботу над проектом "Безпечний ЗЗСО", до якого закликає долучитися всіх небайдужих та підтримати ідею протидії цькуванню.

Тому на сайті Білявецького НВК висвітлено ряд рекомендацій щодо протидії БУЛІНГУ (цькуванню) в освітньому закладі:

1.Головна сторінка «СТОП БУЛІНГ»

Рекомендації:

  • Якщо ваша дитина агресор
  • Якщо ви стали свідком боулінгу

2.Методична робота:

Нормативно-правова база:

  • Рекомендації МОН для ЗО щодо застосування норм Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо протидії боулінгу(цькуванню) 18.12.2018 р. № 2657- YIII .

3. Виховна робота

  • Інформаційні буклети «Хто і як відповідатиме в Україні за БУЛІНГ»
  • Методичне об’єднання класних керівників(виготовлення інформаційних буклетів)
  • Зустріч із представниками ювенальної превенції  та служби у правах дітей Бродівського району (грудень 2018р.)
  • Виховна година «Як не стати жертвою кібербулінгу?» проведена класним керівником Яремчук Н.В. у 8 класі 16 листопада 2018 р.
  • Бесіда «Булінг у дитячому середовищі, наслідки та шляхи його подолання» проведено класним керівником Фандич Л.М. у 6 класі 11 грудня 2018р.
  • Ігри та вправи з профілактики та подолання дитячої агресії: гра «Дражнилка», вправи «Конверт дружніх спілкувань та життєвих ситуацій»( за Н. Щурковою), «Уміння прощати», «Уважність до інших», «Три кроки до того, щоб назавжди позбавитись гніву» проведено педагогом-організатором Шемечко В.М. для учнів 5-9 класів 19 січня 2019 р.
  • Коло спілкування на тему  « Дитина – жертва БУЛІНГУ: яка вона та якої допомоги потребує» класний керівник 9 класу Буй І.П. - 26 лютого 2019 р.
  • Презентація «БУЛІНГ в школі. Як його розпізнати.» класний керівник 7 класу Шуст С.П. – 28 лютого 2019 р.
  • Анкетування (анонімне)« Чи доводилось тобі стати жертвою або свідком булінгу у навчальному закладі та за його межами», педагог-організатор Шемечко В.М.- 25 лютого 2019 р.
  • Тематичні батьківські збори «Робота з батьками, як необхідна умова профілактики булінгу серед дітей» - січень 2019 р.
  • Відеоматеріали «СТОП БУЛІНГ»

4. Батьківська сторінка

  • Буклети «ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ»
  • Інформаційний вісник « Хто і як відповідатиме за приниження»

Відеоматеріали про ці зустрічі розміщені у вільному доступі на сайті МОН і ми радимо їх переглянути та  використати в навчальних закладах,учнівських колективах, батьківське виховання  з метою протидії цькуванню.

Увазі педагогічних працівників пропонується 17 відеороликів кожен з яких може бути окремою темою розмовою з дітьми.

  • А чи готовий ти сьогодні робити зміни навколо себе
  • Де брати любов до тих, хто тебе принижує або ігнорує
  • Живе опитування по булінгу
  • З чого почати боротьбу з булінгом у школах
  • З яких слів потрібно почати діалог під час булінгу в школі
  • Прийми себе таким як є
  • Результати опитування підлітків щодо суїциду з причин  булінгу; але ти можеш змінити статистику
  • Стережіться, бо що посієш те й пожнеш. Про стосунки
  • Ти можеш зіграти ключову роль у чиємусь житті
  • Ти можеш стати рушійною силою на добро
  • .Допоможи собі, рятуючи інших
  • Україна стала на шлях  реального вкладу в майбутнє покоління. Оцінка Ніка Вуйчича
  • Цінності, які вкладаються в дітей Мексики та США.А чого хочемо ми?
  • Як довіряти і бути вдячним
  • Як НікВуйчич боровся з булінгом  у своєму житті
  • Який я всередині
  • Які у мене цінності

Психологи наголошують, що саме  батькам необхідно мати довірливі стосунки з дітьми і знати головні ознаки, за якими можна виявити булінг, щоб підтримати і захистити свою дитину.

Матеріали для скачування:  Як не подвоїти хвилювання перед ДПА.pdf 294 КБ

Матеріали для скачування:  ПАМЯТКА_До школи готовий.pdf 199 КБ

Матеріали для скачування:  Буклет_першокласник.pdf 533 КБ

Шаблони документів

Заява про зарахування до закладу освіти

Медична довідка за формою № 086-1/о

Наказ про зарахування учня до 1-го класу

Наказ про створення конкурсної комісії для проведення жеребкування

Анкета для батьків «Чи хоче моя дитина до школи»

Опитувальник для батьків «Визначаємо рівень готовності дитини до навчання в школі»

Довідкова таблиця для батьків «Що має знати першокласник»

Листок психологічної адаптації учня 1 класу

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.