Стаття 48 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII
Порядок проведення моніторингу якості освіти (наказ МОН від 16.01.2020 № 54)

https://ezavuch.mcfr.ua/941478

Моніторинг педагогічної діяльності (2021 рік)

наказ на здійснення самооцінювання

Моніторинг дотримання положень Кодексу безпечного освітнього середовища Білявецького НВК

Моніторинг якості знань з географії та природознавства ( 2020-2021 н.р.)

Визначення стилю поведінки особистості в конфліктній ситуації

Моніторинг якості знань за І семестр 2019-2020 н.р.

Моніторинг за 2019-2020 н.р.

Положення про внутрішній моніторинг якості освіти

Положення про моніторинг якості освіти

Наказ МОН № 54 від 16.01.2020 про затвердження Порядку проведення моніторингу якості освіти.

Документ визначає механізм підготовки та проведення моніторингу якості освіти та освітньої діяльності у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти незалежно від їх підпорядкування, типу й форми власності.

Метою проведення моніторингу є виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, у закладах освіти, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, оцінювання причин відхилень від цілей.

Якість освіти є тим показником, за яким визначається ефективність функціонування системи освіти будь-якої держави на будь-якому етапі її розвитку.

Якість освіти – це сукупність властивостей системи освітньої галузі, що відповідає сучасним вимогам педагогічної теорії та практики й спроможна задовольнити освітні потреби особистості, суспільства, держави. Підвищення якості освіти потребує її постійного дослідження, налагодження системи моніторингу освіти, головною метою якого є збирання, обробка, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, оцінювання й аналіз її показників на всіх рівнях функціонування, поширення та доступ до цієї інформації громадськості, різних користувачів освітніх послуг, посилення управлінських дій щодо якісних показників в освіті, прогнозування її розвитку.

У широкому значенні, моніторинг якості освіти – с збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про стан освіти, інтерпретація зібраних фактів та прогнозування на їх основі динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі.

Моніторингові дослідження є надійним інструментом аналізу різноманітних аспектів освітнього процесу. Вони дозволяють отримати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану розвитку навчального закладу, якості знань учнів тощо.

Завдання моніторингу в освіті:

• визначати якість навчальних досягнень учнів, рівень їх соціалізації;
• вивчати зв'язок між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо;
• оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів;
• оцінювати величину впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів;
• досліджувати педагогічну практику та успіхи учнів в залежності від соціального статусу та аналізувати політику держав у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості;
• виявляти фактори, які чинять вплив на хід і результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх впливу (або, навіть, і нейтралізації);
• порівнювати результати функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку.

Моніторинг як кваліметричний інструмент передбачає:

• визначення системи критеріїв, показників та індикаторів якості освіти;
• обрання методів оцінювання, які адекватні інструментарію та процедурам вимірювання;
• проведення моніторингових досліджень з метою управління якістю освіти.

Об'єктами моніторингу якості освіти можуть бути:

• а) система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна);
• б) процеси (управлінський на різних рівнях державного управління освітою; навально-виховний процес, педагогічний процес у цілому та окремі його складові: процес морального та трудового виховання, процес підготовки дітей до школи;
• в) зміст освіти;
• г) рівень і якість сформованості навчальних досягнень, процес і результати сформованості життєвих принципів та здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо;
• д) діяльність (трудова, навчальна, управлінська);
• е) явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші).

Таким чином, можна говорити, про безліч видів моніторингу в системі освіти.

Серед найпоширеніших підходів, які застосовують в побудові об'єктивної моделі моніторингу, тобто визначення категорій об'єктів, відкритих для моніторингових процедур, передусім можна назвати такі:

• результативний підхід, що передбачає моніторинг лише категорій, що об'єднують об'єкти, які належать до результатів освітнього процесу;
• системний підхід, який розширює об'єкти, що підпадають під моніторингові процедури в освіті, об'єднуючи три категорії: категорію, що об'єднує ресурсні аспекти, тобто ресурси (фінансові, людські тощо), що їх вкладають в освіту; категорію, яка об'єднує аспекти, що стосуються освітнього процесу; категорію, до якої входять об'єкти, що належать до результатів освітнього процесу.

Суб'єкти моніторингу:

• а) органи державного контролю за діяльністю навчальних закладів;
• б) моніторингова служба відповідного рівня;
• в) адміністрація навчального закладу, рада закладу, піклувальна рада;
• г) органи громадського та місцевого самоврядування.

Основні принципи, на яких ґрунтується моніторинг в освіті:

• узгодженість нормативно-правового, організаційного та методичного забезпечення складових моніторингу;
• об'єктивність одержання та обробки інформації, що передбачає максимальне виключення суб'єктивних оцінок, врахування всіх результатів, створення для всіх учасників дослідження рівних умов у процесі перевірки якості підготовки;
• комплексність дослідження різноманітних аспектів навчально-виховного процесу, обробки та аналізу одержаних результатів ;
• безперервність і тривалість спостережень за станом освіти;
• своєчасність отримання, обробки та використання об'єктивної інформації про якість освіти ;
• перспективність запланованих моніторингових досліджень, спрямованість їх на розв'язання актуальних завдань розвитку освіти ;
• гуманістична спрямованості моніторингу – створення обстановки доброзичливості, довіри, поваги до особистості, максимально сприятливих умов, позитивного мікроклімату, неможливості використання результатів досліджень для застосування будь-яких репресивних дій ;
• відкритість і оперативність доведення результатів досліджень до відповідних органів управління, громадськості, зацікавлених міжнародних установ

Види моніторингу на рівні навчального закладу

• За масштабами цілей освіти: оперативний, тактичний, стратегічний.
• За етапами навчання: вхідний або вибірковий, проміжний або навчальний, вихідний або підсумковий.
• За охопленням об'єкта спостереження: локальний, вибірковий, суцільний.
• За організаційними формами: індивідуальний, груповий, фронтальний.
• За рівнями управління навчально-виховним процесом: керівний, адміністративний, педагогічний, учнівський.
• За формами суб'єкт-об'єктних відносин: соціальний (зовнішній), взаємоконтроль, самоаналіз.
• За часовою залежністю: ретроспективний, попереджувальний, поточний.
• За частотою процедур: разовий, періодичний, систематичний.
• За інструментарієм, що використовується: стандартизований, не стандартизований, матричний.

Етапи проведення моніторингового дослідження:

I етап: Цілепокладання та планування дослідження

• 1. Визначення мети та завдань дослідження.
• 2. Визначення об'єкта дослідження.
• 3. Розрахунок та формування вибірки.
• 4. Побудова графіку дослідження:

• визначення термінів і процедур дослідження;
• добір та підготовка (навчання) координаторів дослідження.

• 5. Визначення критеріїв та показників оцінювання.
• 6. Вибір методів дослідження.

II етап: Розробка інструментарію

1. Розробка тестів та їх апробація.
2. Розробка анкет та їх апробація.
3. Підготовка інструктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів,учасників дослідження.
4. Вибір статистичних і математичних методів обробки та обрахунку одержаних результатів дослідження.

III етап: Проведення дослідження

1. Пілотне дослідження (підготовка учасників, проведення інструктажу).
2. Основне дослідження.

IV етап: Збирання та обробка результатів.

V етап: Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.

1. Узагальнення статистичної інформації.
2. Виявлення факторів впливу.
3. Підготовка рекомендації щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів, формування освітньої політики тощо.

За матеріалами: Вимірювання в освіті: Підручник / За редакцією О.В. Авраменко. – Кіровоград: Лисенко В. Ф., 2011. – 360 с.посилання

PISA в Україні

На офіційному сайті програми PISA – 2018 в Україні для ознайомлення розміщено переклад завдань із читання, математики і природничих наук, рамкових документів та публікації посилання

PISA 2018: ЩО ОТРИМАЄ УКРАЇНА?  Автори: Тетяна Вакуленко, Світлана Ломакович

Міжнародні порівняльні дослідження оцінювання якості освіти давно увійшли в практику обов’язкових заходів щодо аналізу стану освіти в країнах світу. Деякі країни, наприклад, Німеччина, використовують їх як ядро моніторингових систем, вибудовуючи власні інструменти моніторингу на основі даних таких досліджень, інші, зокрема Польща, застосовують їх результати як одну з багатьох складових програми з вивчення якості освіти. Країна, зацікавлена в участі у таких дослідженнях, може обрати одне або декілька – зі значного переліку: TIMSS, PIRLS, PISA, CIVIC, ICILS тощо. Усі вони значно відрізняються за направленістю, змістом, організацією, періодичністю тощо, об’єднує ці дослідження те, що усі вони можуть бути використані як каталізатор удосконалень освітніх систем, дзеркало, у якому можна побачити освітню систему своєї країни крізь системи інших країн.

1. Загальна інформація про дослідження

У 2016 році Україна долучилася до одного з найбільш масових міжнародних досліджень якості освіти – PISA. У поточному циклі проекту, який почався 2015 року й завершиться в 2018 році, візьмуть участь понад 70 країн та економік (деякі країни беруть участь як ціла держава і плюс окремо столиця, деякі – лише столицею, інші – окремими штатами). Назва дослідження PISA розшифровується як Programme for International Student Assessment (Програма міжнародного оцінювання учнів). Це дослідження створено за ініціативою Організації економічного співробітництва й розвитку, ОЕСР (Organisation for Economic Co-operation and Development, OECD). В Україні за організацію й проведення дослідження відповідає Український центр оцінювання якості освіти та регіональні центри оцінювання якості освіти, а за підготовку національного звіту за його результатами – Інститут освітньої аналітики. Багатоплановість дослідження, його стосунок до різних складових освіти зумовили залучення фахівців Національної академії педагогічних наук України, аналітичного центру CEDOS, Спілки Ректорів, Спілки роботодавців України, Спілки керівників навчальних закладів, Інституту модернізації змісту освіти, інститутів післядипломної педагогічної освіти, Альянсу сприяння зовнішньому тестуванню в Україні (USETI) та інших установ на різних етапах його підготовки. У кожній області було обрано регіонального координатора дослідження, який займатиметься питаннями розповсюдження інформації про програму, організацією взаємодії з навчальними закладами, координуванням дій різних залучених осіб та організацій, моніторингом стану підготовки до дослідження в області, роботою з представниками регіональних засобів масової інформації.  

Загальний опис Програми міжнародного оцінювання учнів PISA (Program for International Student Assessment)

У дослідженні беруть участь підлітки віком 15 років, які навчаються не менш аніж у сьомому класі. Саме такий вік учасників тестування був обраний з огляду на те, що у цьому віці (у більшості країн-учасниць) учні закінчують основну школу, і вимоги до учнів не надто відрізняються у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (Organisation for Economic Cooperation and Development (OECD) та ОЕСР – скорочення українською). Дослідження має на меті визначити, наскільки учень зможе використовувати знання і уміння, отримані в школі, коли зустрінеться з певними життєвими труднощами і викликами, у яких ці знання й уміння зможуть допомогти. Тобто, PISA має на меті визначити, наскільки в учнів розвинена здатність до читання, розуміння й інтерпретації різноманітних текстів, які вони ймовірно зустрінуть у повсякденному житті; до використання знань і умінь з математики, для розв’язання різноманітних життєвих викликів і проблем, пов’язаних із математикою; до використання знань і умінь природничих наук, для вирішення різноманітних життєвих проблем, пов’язаних із певними науковими ситуаціями. Варто зазначити, що дослідження зосереджується не на знанні програмового матеріалу, а на усвідомленні загальних принципів та ідей наукової теорії, здатності до використання отриманих у школі знань і умінь у різних життєвих ситуаціях.

PISA також досліджує різноманітні аспекти життя підлітків: якість життя вдома, сім’ю, шкільне минуле. Збирається також інформація про школи: структура, організаційне, технічне і матеріальне забезпечення тощо. Ця інформація необхідна для того, щоб провести детальне вивчення факторів, які зумовлюють відмінності у читацькій, математичній і природничій грамотності учнів 15-ти років як у межах однієї країні, так і у порівнянні з іншими країнами.

У дослідженні 2018 року братиме участь близько 80 країн світу, серед яких Україна. Основною предметною галуззю цього циклу стане читання. Для країн існують дві форми участі – комп’ютерна або паперова. Україна братиме участь у паперовій версії, тобто усі варіанти тестових буклетів та опитувальників будуть заповнюватися учнями вручну.

Організаційна структура PISA

Проект PISA має декілька структурних рівнів. Контролює проект Секретаріат організації ОЕСР, який знаходиться в Парижі. Особливості політики проекту визначаються Головуючою Радою PISA (PISA Governing Board, PGB), яка складається з делегатів ОЕСР і країн-учасниць дослідження. Члени Головуючої ради зустрічаються двічі на рік. PISA заснована на ідеях тісного міжнародного співробітництва професіоналів у галузі освіти.

Кожна країна створює Національний центр PISA, призначається також Національний координатор програми (NPM), обов’язком якого є координування усієї діяльності, пов’язаної з проектом у межах країни. Зазвичай, координатор проекту тісно співпрацює з членом Головуючої ради від цієї країни для того, щоб розробити перспективний план політичних рішень, пов’язаних із проектом, здійснити ґрунтовний аналіз і звітувати про результати конкретної країни. У Національному центрі над проектом працює невелика група експертів, яка займається розробкою проекту, його запровадженням і звітуванням на національному рівні. Така група тісно співпрацює з міжнародними партнерами, які реалізовують проект.

Одним із найважливіших завдань місцевих експертів є аналіз завдань, що пропонуються для країн-учасниць. Ці завдання мають відповідати культурним особливостям і навчальним програмам країни. Усі завдання і анкети, які використовуються під час дослідження, мають високі психометричні характеристики і є валідними. Стратегія збору даних за результатами дослідження залишається незмінною з 1997 року.

Структура тестів і анкет PISA

У більшості країн тестування триває 2 год., упродовж яких учні працюють з одним із 13 тестових зошитів. Кожний тестовий зошит надається великій кількості учасників тестування для того, щоб можна було здійснити порівняльний аналіз результатів тестування як у межах однієї країни, так і для всіх країн. Здійснюється також порівняння результатів соціально-значущих груп населення (порівняння за статтю, за матеріальним становищем тощо).

Тестові завдання представлені у декількох форматах: вибір одного з варіантів відповіді, надання короткої і розгорнутої відповіді. У тестуванні надається стимул (текст або уривок з тексту, який представляє реальну життєву ситуацію або розкриває зміст певної проблеми), а потім декілька тестових запитань до цього стимулу. Учасники отримують різні варіанти тестових зошитів, у яких комбінуються наявні тестові завдання.

Розробники тесту упевнені, що при виконанні субтесту з математики калькулятори не потрібні, проте країнам-учасницям дозволяється визначати, чи надавати можливість учасникам користуватися калькулятором.

Підлітки також отримують анкету, в якій вони надають інформацію про себе, про свої оселі, спосіб життя тощо. Окрім підлітків, анкету отримують адміністратори школи, вона стосується умов, у яких навчаються учні, варіативних компонентів, які пропонує школа, кваліфікації персоналу тощо.

Результати PISA

Завдяки дослідженню країни мають змогу отримати:

• узагальнене досьє про сформованість читацької, математичної та науково-природничої грамотності 15-річних підлітків;
• змістовні індикатори, пов’язані із характеристиками шкіл та учнів; індикатори, які показують, як змінилися результати країни-учасниці;
• інформацію, значущу для прийняття рішень у галузі освітньої політики та різноманітних освітніх досліджень.

Унікальність дослідження

PISA є унікальним дослідженням, оскільки воно зосереджується на здатності до використання своїх знань і умінь у реальних життєвих ситуаціях. Такий напрям відображає реальні зміни мети навчання і самих навчальних програм.

Ключові особливості, що зумовили розвиток PISA:

• Спрямованість на освітню політику. Дослідження дозволяє поєднати інформацію про навчальні здобутки учасників тестування із даними про самих учасників тестування, і факторами, які впливають на процес навчання. Таким чином, можна отримати низку характеристик, які свідчитимуть про високу якість системи освіти.
• Інноваційна концепція грамотності. Ця концепція передбачає здатність учасника тестування до використання власних знань і умінь з провідних предметних галузей, аналізувати, робити умовиводи тощо у процесі розв’язання та інтерпретації певної життєвих проблем.
• Відповідність до ідеї навчання упродовж життя. У дослідженні визначаються не лише компетенції людини, але й їхня навчальна мотивація, віра у себе, дотримання певних стратегій навчання.
• Регулярність. Дослідження проводиться кожні 3 роки, що дозволяє країнам здійснювати моніторинг якості освіти, з’ясовувати динаміку зміни певних показників якості освіти.
• Значна кількість країн-учасниць і їхнє бажання співпрацювати. У дослідженні 2018 року буде брати участь близько 80 країн-учасниць.

Дослідження, проведені в Австралії, Канаді та Данії, показали значний зв'язок між результатами PISA 2000 і даними про продовження навчання цими учасниками. Наприклад, учасники з Канади, які у 2000 році отримали рівень «5» за читацьку грамотність, мали в 16 разів більше шансів вступити до вищих навчальних закладів, аніж ті учасники, які отримали рівень «1». PISA – найбільш широке і найбільш суворе міжнародне дослідження, яке збирає інформацію про учасників тестування, їхні сім’ї, фактори, що впливають на якість освіти і можуть пояснити різницю в отриманих результатах.

Напрямок досліджень, природа процедури оцінювання, зміст анкетування розробляються і аналізуються провідними експертами країн-учасниць так, щоб вони задовольняли інтереси цих країн. Серйозні зусилля докладаються для того, щоб досягти культурної та лінгвістичної відповідності тестових матеріалів. У дослідженні використовуються лише якісно розроблені механізми перекладу тестових матеріалі і дотримання процедури збору інформації. Як наслідок, результати PISA мають високі показники валідності та надійності. Вони можуть значно покращити розуміння навчальних досягнень учнів у розвинених країнах і у тих, що знаходяться на ранніх стадіях економічного розвитку. По всьому світі результати тестування PISA використовуються для того, щоб оцінити рівень знань і умінь учнів їхньої країни, порівняти його із учасниками з інших країн; встановити рівні для покращення системи освіти; зрозуміти сильні та слабкі сторони системи освіти своєї країни.

Предметні галузі дослідження PISA

Читацька грамотність: здатність особи до роботи з текстами (розуміння, використання, здійснення власних умовиводів на його основі, зацікавлення змістом тексту) з метою досягнення власної мети, використання і вдосконалення власного потенціалу, активної участі в суспільстві.

Математична грамотність: здатність особи до: визначення і усвідомлення ролі, яку математика відіграє у сучасному світі; надання добре обґрунтованих суджень; використання математики для свого життя і активної участі в суспільстві.

Природнича грамотність: наявність у особи наукових знань та її здатність визначати певну проблему, отримувати нове знання, пояснювати певні наукові явища, робити обґрунтовані висновки про певні наукові явища, розуміти основні характеристики науки як частини системи людського знання, усвідомлювати, як наука і технології змінюють наше матеріальне, інтелектуальне та культурне середовище, прагнути долучитися до галузей, пов’язаних із наукою, бути активним членом суспільства.

Оцінювання і шкалювання результатів PISA

Результати учасників тестування шкалюються за допомогою модифікованої моделі (автор Георг Раш). Результати тестування повідомляються за 1000-бальною шкалою (з серединою 500 балів і стандартним відхиленням 100 балів) за кожною з визначених предметних галузей. Кожна з галузей (читання, математика, природничі науки) містить певні змістові частини, за якими також надаються результати.

Так, під час секції «читання» перевіряється здатність до пошуку нової інформації, інтерпретації тексту, здатність до оцінювання змісту тексту, здійснення умовиводів. За кожний з цих трьох параметрів пріоритетної галузі дослідження учасник тестування отримує окремі бали, що відповідають одному з шести рівнів володіння читацькою грамотністю (перший – найнижчий, шостий – найвищий).

У математичній секції було виокремлено такі підрозділи: простір та форма, зміни і взаємозалежності, кількість та невизначеність, а у природознавстві такі: визначення наукової проблеми, пояснення певного явища, використання наукових доведень.

У природничих науках було також виокремлено змістовні галузі, а саме: фізичні системи, живі системи, система біосфери та космічна система. Під час операційного тестування використовуються якірні завдання попередніх років, що дозволяє порівнювати результати країн-учасниць і суспільно значущих категорій учнів різних років.

Зміст анкетувань та їх використання

Процедура збору інформації передбачає, що учні та адміністратори шкіл відповідають на запитання анкет. Ці анкети надзвичайно важливі для з’ясування характеристик учнів та шкіл, які беруть участь у тестуванні. Тексти усіх анкет доступні на веб-сайті програми. Метою анкет є збір інформації про:

• учнів, їхні сім’ї, зокрема їхні економічні, соціальні та культурні надбання;
• ставлення учнів до навчання, їхні звички у школі та поза нею, атмосферу в сім’ї;
• якість матеріальних і нематеріальних ресурсів школи, громадський чи приватний контроль і фінансування школи, процес прийняття рішень, особливості відбору персоналу школи, пріоритетні сфери у навчальних програмах, доступність гуртків;
• структуру і тип школи, кількість і розмір класів, мікроклімат у школі та класі, різні види діяльності, пов’язані з читанням у класі;
• особливості процесу навчання читанню, зокрема інтерес учнів, їхню вмотивованість, активність у класі.

Країнам-учасницям пропонується також три анкети на вибір:

• Анкета обізнаності учасників з комп’ютерними технологіями, яка має на меті зібрати інформацію про здатність учасників використовувати комп’ютер, їхнє ставлення до комп’ютерних технологій.
• Анкета, в якій збирається інформацію про розриви процесу навчання, зміни у системі школи, очікувані результати навчання, заняття із репетиторами поза школою.
• Анкета для батьків, яка зосереджується на власному досвіді батьків щодо читання, доступності книг удома, залученість батьків до шкільного життя дитини.

Дані обов’язкових і додаткових анкетувань збираються й аналізуються. Це дозволяє розробити індикатори, які описують загальну структуру системи освіти, вплив цих індикаторів на економічну систему країни.

Лист УЦОЯО від 28.03.2016 №02-18-10-255 (Щодо проведення дослідження PISA-2018)завантажити

Наказ МОН від 23.02.2016 №149 (Про організацію та проведення дослідження якості освіти PISA-2018)завантажити

Природничі науки (приклади завдань)

Математика (приклади завдань)

Читання (приклади завдань)